Page 183 - 256_

б), що є залежністю значень регулюючого параметра х від
навантаження об'єкту Q.
Припустимо, що система знаходиться в стані рівноваги
при навантаженні Q 1 і значенні регулюючого параметра х 1. При
зміні навантаження до величини Q 2 регулюючий параметр х
зміниться, П-регулятор створить регулюючу дію відповідно до
виразу (6.6) і приведе регулюючий параметр до значення х 2.
Таким чином, статична нерівномірність
 x  x  x , (6.8)
CT 1 2
залежить від навантаження і коефіцієнта підсилення регулятора
К. Чим більше коефіцієнт підсилення регулятора, тим більша
величина регулюючої дії і тим менше залишкове відхилення
регулюючого параметра. З цієї точки зору доцільно збільшувати
коефіцієнт підсилення П-регулятора. Проте, оскільки зміна
регулюючої дії відображається на регулюючому параметрі не
миттєво, а після закінчення деякого часу, яке визначається
властивостями об'єкта регулювання, слід обмежувати коефіцієнт
підсилення регулятора К з метою запобігання надмірного
регулювання. Тому величину коефіцієнта підсилення регулятора
визначають розрахунковим шляхом для кожної конкретної
системи.
Типовий графік перехідного процесу в системі з П-
регулятором при стрибкоподібній зміні збурення z показаний на
рис. 6.7, б (крива 2). Тут же приведений вид перехідного процесу
в статичному об'єкті регулювання без регулятора (крива 1).
Перевага П-регулятора полягає в швидкому відновленні
рівноваги в системі, а наявність статичної нерівномірності є
недоліком П-регулятора.
Настроювальним параметром П-регулятора є його
коефіцієнт підсилення К.

175