Page 12 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ
P. 12

6

               (1980 р.) швед Т. Васберг вирвав золоту медаль на дистанції 15 км у фіна Ю.
               Мієто, випередивши його лише на 0,01 с. Спорт із боротьби м’язів, яким він був
               15—20  років  тому,  усе  більш  і  більш  перетворюється  в  боротьбу  розумів  і
               нервів, а це веде до виникнення психічного стресу.
                        По-третє,  сучасний  спорт  характеризується  значним  збільшенням
               тренувальних і змагальних навантажень. Про це говорять наступні факти.
                        15—20  років  тому  спортсмени  тренувалися  кілька  місяців  у  році  по
               1,5—2 год і 3—4 рази в тиждень. Зараз круглий рік, по 4—6 год у день, тобто
               15—18 разів у тиждень.
                        Обсяг  і  інтенсивність  тренувальних  навантажень  в  окремих  видах
               спорту зросли в порівнянні з колишніми відповідно в 2—3 і в 4—5 разів. Це
               привело  до  збільшення  і  психічних  навантажень  на  спортсменів  у  процесі
               тренувань.
                        Змагальні навантаження також зросли. Наприклад, змагання стрибунів із
               жердиною  на  VII  літній  Спартакіаді  народів  СРСР  (1979)  продовжувалися
               близько  6  год.  Збільшення  фізичних  навантажень,  природно,  веде  до  росту
               навантажень на психіку спортсмена, роблячи їх стресовими.
                        По-четверте,  сьогодні  людина  займається  спортом  на  тлі  значних
               емоційних  і  психічних  навантажень,  на  тлі  напруженої  розумової  діяльності
               (ускладнення  шкільних  і  вузівських  програм).  Стрімкий  темп  повсякденного
               життя,  різноманіття  зовнішніх  подразників,  що  ведуть  до  великих  сенсорних
               навантажень,  не  дозволяють  спортсменам  зосередитися,  вчасно  і  повноцінно
               відпочити після фізичних і нервових навантажень, що викликають стан стресу.
                        По-п’яте,  сучасний  спорт  омолоджується  в  багатьох  видах  (плавання,
               гімнастика,  фігурне  катання  на  ковзанах  і  т.д.).  На  арену  великих  змагань
               виходять  підлітки,  що  не  відрізняються  психічною  зрілістю,  стійкістю,  не

               мають  достатнього  досвіду  змагальної  боротьби,  що,  природно,  сприяє
               виникненню психічного стресу.
                        По-шосте,  сучасний  спорт  усе  більш  стає  фактором  соціалізації
               особистості.  Особливо  яскраво  виявляються  суспільні  відносини  в  системі
               спортивних  змагань,  у  процесі  яких  створюються  такі  соціальні  цінності,  як
               спортивна  перемога,  престиж  визначеної  спільності  людей,  видовище,
               співпереживання і т.п. У спортивному змаганні кожний зі спортсменів, кожна з
               команд відбиває прагнення і надії визначеної спільності людей, починаючи від
               колективу,  до  якого  належить  спортсмен,  і  кінчаючи  країною.  Це,  природно,
               накладає  на  виступ  спортсмена  відбиток  підвищеної  відповідальності  за
               результат двобою і стає додатковим джерелом психічного стресу.
                        Нарешті,  у  сучасний  спорт  глибоко  проникає  наука.  Наукові
               дослідження  дозволяють  тренерам  удосконалювати  процес  підготовки
               спортсменів, допомагають домагатися високих результатів спортсменам різних
               країн, що загострює конкуренцію, особливо в спорті вищих досягнень.
                        Як  видно,  сучасний  спорт-це  діяльність  переважно  в  умовах  яскраво
               вираженого стресу, особливо якщо вона здійснюється на рівні змагань великого
               масштабу.
                        Психічний        стан      напередодні         змагань       прийнято        називати
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17