Page 15 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ

9

активної резистентності. Саме в цьому передстартовому стані в спортсменів
спостерігається надмірна мобілізація сил, гіпертрофована активність, прагнення
будь-що-будь виконати ту чи іншу дію з усією силою, швидкістю і т.д. У цьому
стані, як і в другій стадії стресу, усе підлягло одній цілі - боротьбі. Чи не тому в
стані передстартової лихоманки в спортсмена відбуваються найбільше яскраво
виражені зрушення усіх вегетативних реакцій, що свідчать про перехід
організму на «аварійний» рівень мобілізації функціональних можливостей
організму.
Стартова апатія характеризується відносно низьким рівнем емоційного
збудження через виникнення охоронного гальмування й ослаблення збудження.
Їй відповідають незначні зрушення вегетативних функцій. Психологічний
синдром: млявість, сонливість, відсутність бажання змагатися, пригноблений
настрій, непевність у своїх силах, страх перед супротивником, відсутність
інтересу до змагань, мала завадостійкість до несприятливо діючих факторів,
ослаблення уваги, притуплення гостроти сприйняття, зниження продуктивності
пам’яті і мислення, погіршення координації звичних дій, нездатність
«зібратися» до моменту старту, різке зниження вольової активності.
Стартова апатія не дозволяє спортсмену мобілізуватися, діяльність його
здійснюється на зниженому функціональному рівні, спортсмен при стартовій
апатії не в змозі «викластися».
Можна припустити, що ця форма передстартового стану відповідає
третій стадії стресу - стадії виснаження, на якій організм не в змозі активно
протистояти стресору, оскільки основний запас сил уже витрачений. Не
випадково деякі дослідники розглядають цей передстартовий стан як близьке
до невротичного зриву, як передпатологічне (В. А. Геселевич, 1969; А. Т.
Філатов, 1975).

Численні дослідження показують, що негативні форми передстартових
станів не тільки викликають чітко пережитий психічний дискомфорт, але і
негативно впливають на готовність до спортивної боротьби і на результат
змагання.
А. Ц. Пуні (1959) указує на негативний вплив цих психічних станів на
процеси пам’яті, уваги, мислення.
О. А. Чернікова (1962) показує, що вони позначаються на поведінці
спортсмена, доцільності його дій, знижують працездатність, погіршують
швидкість і точність рухів, знижують активність, руйнуюче діють на спортивну
форму. Ю. Ю. Палайма (1961) говорить про зниження гостроти тактичного
мислення, утраті впевненості у своїх силах, про утруднення в прояві вольових
якостей. Ю. Я. Кисельов (1973) звертає увагу на негативний вплив емоційних
станів на процеси одержання і переробки інформації.
Кожна спортивна спеціальність через свою специфічність, об’єктивних
умов протікання змагальної боротьби має особливості, що пред’являють
особливі вимоги до психіки спортсмена. У радянській спортивній психології
дослідженню особливостей змагальної боротьби в різних видах спорту
присвячений ряд робіт. Однак, як вказує А. Ц. Пуні, більшість цих досліджень
«не об’єднані якою-небудь загальною ідеєю і носять не систематичний, а