Page 7 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ

9

2. Вивчення стресу в спорті

Вивчення психічного стресу в спортивній діяльності власне кажучи
почалося в нашій країні ще в передвоєнні і перші післявоєнні роки (О. А.
Чернікова, 1937; А. Ц. Пуні, 1949), коли були знайдені й описані різні форми
передстартового стану спортсменів і виявлений їхній вплив на поведінку і
діяльність спортсмена в умовах змагань.
Однак аналізувати психічний стан спортсмена в змаганнях з позицій
концепцій Г. Сельє про стрес психологи, що працюють в галузі фізичного
виховання і спорту, стали лише в останні два десятиліття.
Особливо продуктивно в нашій країні проблема стресу в умовах
спортивної діяльності вивчається в останні роки. Вона обговорювалася на трьох
Всесоюзних симпозіумах «Психічний стрес у спорті» (у 1973, 1975, 1977 рр).
Участь у роботі симпозіумів різних фахівців (психологів, фізіологів, біохіміків,
лікарів, педагогів) дозволило не тільки уточнити і доповнити з позицій
сучасної психології уявлення про природу психічного стресу, викликаного
участю в спортивних змаганнях, але і психологічно обґрунтувати шляхи
керування ним.
Як і в загальній психології, у спортивній психології не існує єдиної
теорії стресу.
Найбільшу увагу вчених залучила концепція стресу, заснована на
реакціях, оскільки безсумнівне існування зв’язку між емоційною напругою й
активацією симпатико-адреналінової системи. Спочатку Елмодьян (1957) і інші
закордонні дослідники, а потім і радянські вчені, наприклад А. А. Віру. (1969),
С. А. Разумов (1970), показали, що виконання фізичних вправ, особливо в
умовах змагань, веде до підвищення екскреції залоз внутрішньої секреції,
зокрема кори наднирників, що визначає підвищене виділення адреналіну і
норадреналіна . Доведено, що в спортсменів в активному агресивному стані
збільшується екскреція норадреналіна, і В пасивному гальмовому стані —
адреналіну.
Багато даних говорить про те, що під впливом фізичної роботи кількість
що виділяються катехоламінів змінюється. Так, виявлено, що в лижників і
марафонців ця кількість під час навантаження в 4—8 разів перевищує рівень
спокою. Збільшення виділення катехоламінів у порівнянні зі спокоєм свідчить
про стресову реакцію організму на який-небудь стресор. Таким чином, про стан
стресу в спортсменів можна судити по виділенню катехоламінів.

У зв’язку з цим становить інтерес дослідження Крахенбухла (1971), що
порівнював стресову реакцію в тенісистів у чотирьох різних ситуаціях
(звичайні умови, тренування, чекання змагань і самі змагання), визначаючи
вміст катехоламінів. Результати показали, що є достовірні розходження в
характері стресових реакцій у цих умовах змагання викликали більш значне
посилення стресової реакції, чим звичайні умови. Розходження між звичайними
умовами і тренуванням були недостовірні. Достовірні розходження між
тренуванням і змаганням указували на те, що психічні стресори змагання
викликали більш значне збільшення виділення катехоламінів.