Page 16 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ

10

епізодичний характер». Мабуть, єдиною на сьогодні роботою, у якій усі види
спорту аналізуються з погляду особливостей змагальної боротьби в них, є
цитуюча нами робота А. Ц. Пуні «Про психологічні особливості змагальної
боротьби в різних видах спорту» (1970). У ній автор, виходячи з двох істотних
ознак - основних особливостей матеріального середовища і характеру взаємодії
супротивників, згрупував усі види спорту в такий спосіб.
I група характеризується відсутністю безпосереднього зіткнення між
супротивниками. До неї відносяться: усі види гімнастики (спортивна, художня,
акробатика), стрибки у воду, фігурне катання на ковзанах, стрибки на лижах із
трампліна, слалом і швидкісний спуск, важка атлетика, стрибки і метання в
легкій атлетиці і т.д. Основні психологічні особливості змагальної боротьби у
видах спорту цієї групи: стан «публічної самітності», повна концентрація
свідомості на виконанні тих чи інших рухових дій. Спортсмени ведуть
боротьбу самі із собою за найбільш удосконалене виконання вправ.
II група характеризується безпосереднім зіткненням супротивників. До
неї відносяться: бокс, усі види боротьби, спортивні ігри (баскетбол, футбол,
хокей, ручний м'яч), фехтування і т.д. Основні психологічні особливості
змагальної боротьби в цих видах спорту: необхідність заздалегідь складеної з
урахуванням особливостей кожного супротивника вірогіднісної програми дій -
тактичного плану ведення змагальної боротьби, що вимагає високорозвиненої
функції свідомості і взаємозалежних психічних процесів і якостей особистості
(спостережливості, оперативного мислення, творчої уяви, ініціативності,
самостійності, завзятості, наполегливості і т.д.)
ІІІ група характеризується одночасним вступом декількох спортсменів у
боротьбу, що ведеться на «рівнобіжних курсах». До цієї групи відносяться: біг і
ходьба в легкій атлетиці, плавання, велосипедний і ковзанярський спорт,

гребний спорт і т.д. Сюди входять і такі види спорту, у яких спортсмени
включаються в боротьбу послідовно, наприклад, лижні гонки. Основні
психологічні особливості змагальної боротьби тут: перемагає той, хто
визначений простір переборе за більш короткий час, чим суперники.
Як видно, для усіх видів спорту загальним є тверда, безкомпромісна
змагальна боротьба, зв’язана з величезним прагненням спортсмена перемогти
чи домогтися максимально високого результату.
Проаналізувавши ці групи видів спорту, щоб виявити в кожнім з них
умови для виникнення психічного стресу, ми можемо стверджувати — немає
такого виду спорту, змагання в який не були би джерелом стресу для
спортсменів. А так як спортивні змагання - це насамперед високовідповідальна
діяльність стресогенного характеру, то їх можна розглядати як своєрідний
стресор.
Природно, кумулятивний ефект від дії цього стресора дуже відчутній
для спортсмена і вимагає мобілізації усіх фізичних і щиросердечних сил для
того, щоб не піддатися його негативному впливу, а використовувати його
позитивний ефект.
Отже, змагання в спорті на всіх його рівнях (від дитячого і юнацьких до
спорту вищих досягнень) — постійне джерело психічного стресу.