Page 43 - 157
P. 43

€
                         2.  На  графіку  зображають  значення  F         N   0x    для  x   x min    x ;  в
                                                                                                           1
                                                        €
                  точках  х (1),  х (2),…,x (N)функція  F N  x   міняється  стрибком  на  величину  1/N.
                                     €
                  Очевидно, що  F     N   1x  , коли  x   x max    x  N  . Якщо деякі елементи вибірки
                  збігаються між собою, наприклад  x           j    x  1j     ...  x j r   1   (усього r значень,

                                                           €
                  що  збіглися,),  то  при  x  =  x(j)  F   N  x   функція  змінить  своє  значення  на
                  величину r/N.
                         Приклад 2.2. Отримана вибірка обсягу N = 7; x 1 = 4; x 2 = 8; x 3 = 2; x 4 =
                  5; x 5 = 6; x 6 = 5; x 7 = 3. Будуємо варіаційний ряд:
                                                х min = x (1) = 2; x (2) = 3; x (3) = 4;
                                           x (4) = 5; x (5) = 5; x (6) = 6; x (7) = х max= 8;
                         Відповідно  до  варіаційного  ряду  зображаємо  шукану  діаграму  для
                   €
                  F N  x  (рис 2.2).




















                                 Рисунок 2.2 - Приклад діаграми накопичених частот

                         При великому обсязі вибірки доцільно робити групування даних. Для
                  цього вся область зміни вибірки від х min до x max розбивається на k інтервалів
                  однакової  довжини  Δх  і  підраховується  число  елементів  вибірки,  що
                  потрапили в кожний із зазначених інтервалів: n j, j = 1, 2,..., k. Значенням х,
                                                                                                         *
                  що  знаходяться  в  тому  самому  інтервалі  j,  приписується  значення  x ,  що
                                                                                                         j
                  відповідає  середині  даного  інтервалу.  Слід  спеціально  домовитися  про  те,
                  куди відносити спостереження, що збігаються з границями між інтервалами
                  (скажемо, вирішити, що спостереження, які попадають на границю (j-1)-го і j-
                  го інтервалів, відносити до інтервалу з номером j).
                         Дані  після  групування  зручно  представити  у  виді  таблиці  (табл.  2.1).
                  Найбільш простий спосіб групування полягає в наступному:
                         1) вибирається число інтервалів групування k, що, природньо, залежить
                  від обсягу N вибірки і звичайно коливається в межах від 5–6 до 15–20. Для
                  вибору  k  існують  численні  теоретичні  і  практичні  рекомендації  [8,  10].
                  Можна,  наприклад,  знаходити  попереднє  значення  k пр,  виходячи  з
                  напівемпіричного співвідношення
                                                      k пр = 1 + 3.2 lg N                               (2.13)
                  округленням вбік найближчого цілого числа;


                                                                                                              39
   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48