Page 96 - 14
P. 96

99
                                                 d (   z ) z  k
                          z ) z ( Y  k 1    d ( 5 , 1    ) 1  2
                                                2
                                         z (   1 )(  z   1 (   d  d )   z   d  3
          і тому                                 k
           Re  s  (Y  z ) z  k 1  z 1    lim  d ( 5 , 1    ) 1  2  d (   z ) z    , 5 , 1
                                       2
                          z 1        z   1 (   d  d )   z   d  3
           Re  s  (Y  z ) z  k 1  z    lim  d ( 5 , 1    ) 1  2  d (   z ) z  k    d ( 5 , 1    ) 1  2  d (   z  2  z )  2  k     3 d  k  ,
                           z  z 2      z (   1 )(  z   z  3  )  z (  2    1  )(  z   z  3  )
                       z 2
                                                                      2
           Re  s  (Y  z ) z  k 1     lim  d ( 5 , 1    ) 1  2  d (   z ) z  k    d ( 5 , 1    ) 1  2  d (   z 3  z )  3  k    5 , 1  d  2 k  .
                      z z 3
                          z z 3        z (  1 )(  z   z  2  )  z (  3   1 )(  z   z  2  )
                                                                      3

                Підставляючи отримані результати  в співвідношення, приходимо до висновку, що
                                                           2
                                            ( y  kT  )   5 , 1  1  d  k   .

                5.2.2. Розв’язок дискретної моделі за заданою передавальною функцією
                Нехай нам відома дискретна передавальна функція об’єкта  W  ) z (  . Тоді значення вихідної
          величини об’єкта в термінах Z-перетворення визначається співвідношенням
                                            ) z ( Y   W  U ) z (  ) z (                      (5.16)
                На  основі    теореми  згортання    для  дискретних  моделей  запишемо  рівняння  відносно
          оригіналу
                                                   
                            ( y  kT  )     ( w  iT  u )  ((  k  T ) i   )    w ((  k  T ) i   ( u )  iT  ), k   2 , 1 , 0  ,...                      (5.17)
                                  i 0              i 0
                Рівняння (5.17) визначає реакцію об’єкта на довільний зовнішній вплив   (u  kT  )
                Величина  (w  iT  ) має назву вагової функції об’єкта  і є його часовою характеристикою (див.
          розд.  4).  Вона  визначається,  як  зміна  вихідної  величини  в  часі,  після  того,  як  на  вхід  об’єкта
          подане короткочасне збурення
                                                       при  k   0
                                                     1
                                        ( u  kT  )     kT(  )    
                                                     0  при  k   0
                                                     
          за умови, що до моменту нанесення збурення, об’єкт знаходився в рівноважному стані.
                Характерною особливістю дискретних передавальних функцій є те, що порядок  полінома
          чисельника, як правило, на одиницю менший  полінома знаменника  (див. приклад 5.1). В такому
          випадку
                                                    n
                                                    b s z  n S
                                            W   ) z (    S 1  ,
                                                    n
                                                    a i z  n i
                                                   i 0
          де n  - порядок полінома знаменника.
                                                           pt
                Перейдемо до  D - перетворення , замінивши  z  на  e
                                                   n    (  n   )S
                                                    b  e  pT
                                                   s
                                           W   ) z (    S  1
                                                   n     n  )i
                                                    a  i e  pT  (
                                                  i 0
                Помножимо  чисельник  і  знаменник    останнього  виразу  на  величину  e    pnT  .  В  результаті
          отримаємо
   91   92   93   94   95   96   97   98   99   100   101