Page 76 - 14
P. 76

79
                                          N    QA       RAPA     A .
                Оскільки за теоремою Келі – Гамільтона Р(А) це нульова матриця, то
                                           N   RA    A .                                              (4.50)
                Рівняння (4.50) виражає суть методу Келі – Гамільтона обчислення функцій від матриць.

                Приклад 4.9. Знайти   AN   із прикладу 4.7, використавши метод Келі –Гамільтона.
                Утворимо скалярний поліном змінної  :
                                          N     4     3     2       1
          і знайдемо характеристичний поліном матриці А:
                                            P     2    3   2 .
                Тоді
                                          4    3     2      1
                                                           2   3    2
                                N       4   3  3   2  2
                                                        2   2    5   Q  
                                 P       2  3    2    
                                        
                                           2  3  6  2   4 
                                           5  2   5   1
                                           2
                                          5   15  10
                                         R    10   9
                Отже,   R      10   9 і відповідно   AR     10 A  I 9 .
                Використовуючи співвідношення (4.50), маємо
                                            N  A    10 A  I 9 .
                Отриманий  результат  співпадає  з  значенням   AN  ,  яке  ми  отримали  в  прикладі  4.8,  де
          обчислення матричного поліному   AN   зроблено на основі теореми Келі – Гамільтона.
                Розглянутий метод Келі  – Гамільтона  можна поширити і  на той  випадок, коли матрична
          функція F(A) відмінна від матричного многочлена. Для цього необхідно, щоб функція   F   була
          аналітичною в околі початку координат. Тоді вона може бути подана у вигляді нескінченого ряду
                                                    
                                                        i
                                              F       a  i  .
                                                    i 0
                Нехай  P     –  характеристичний  поліном  матриці  А,  яка  має  розмір  n,  а     її
                                                                                          i
          характеристичні числа. Допускаємо, що   , i   n , 1  різні.
                                             i
                Побудуємо поліном   R   степені n-1, який в j–тих точках j    n , 1   співпадає зі значеннями
                                                                     
           F   . Такими точками виберемо  x ,  j   n , 1 . В курсі вищої алгебри   доказано, що завжди існує
                                        j
          многочлен  степені небільшої    ніж    n-1  і,  який  приймає  наперед задані  значення  при  n  заданих
          різних значеннях аргумента . Цей многочлен будують за допомогою, так званої, інтерполяційної
          формули Лагранжа. Тобто
                                                      n
                                                             
                                             n               j
                                       R      F   i  j   ,1 n  j i  .                                       (4.51)
                                                         i      j
                                             i  1            
                                                    j  ,1  j i
                В силу того, що   F   i    R   ,  i   n , 1  різниця функцій   F  R    має нулі в точках   ,
                                        i
                                                                                            i
          i   n , 1   і її можна подати у такому вигляді:

          
            Курош А.Г. Курс высшей алгебры. Учебник. – М.: Наука, 1971 – 432с.
   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80   81