Page 63 - 14
P. 63

66
          є числові методи, реалізація яких здійснюється за допомогою ЕОМ. Навіть в тому випадку, коли
          математична  модель  об’єкта  є  лінійною,  часто  звертаються  до числових  методів,  які,  з  появою
          таких потужних програмних продуктів як Mathcad, стали доступними широкому колу фахівців.


                   4.2. Кількісне дослідження математичних моделей одновимірних об’єктів

                Лінеаризована  математична  модель  об’єкта  з  одним  виходом  (одновимірний  об’єкт)  має
          вигляд диференціального рівняння (2.55). Допускається, що початкові умови нульові, а керуюча
          дія, яка подається на вхід об’єкта, відома.
                Розв’язок математичної моделі (2.55) можна знайти в часовій або в частотній областях.
                У часовій області загальний розв’язок диференціального рівняння знаходиться як сума двох
          розв’язків
                                                 y  t   y    yt    t ,             (4.5)
                                                       ОР    ЧР
          де   y ОР   t  – загальний розв’язок однорідного рівняння, тобто рівняння   (2.55),    в
                       якому права частина тотожно рівна нулю;
              y ЧР  t – частковий розв’язок рівняння (2.55).
                Методи знаходження розв’язків  y    t  і  y   t  відомі із курсу вищої математики.
                                            ОР     ЧР
                Процес  знаходження  розв’язку  моделі  є  досить  громіздким  особливо  тоді,  коли
          характеристичне рівняння    0pD    має кратні корені і права частина диференціального рівняння
          (2.55) має похідні.
                Для розв’язку математичної моделі в частотній області застосовують сукупність методів,
          які носять назву – операційних.
                Суть операційного методу в наступному.
                Допустимо,  що  задана деяка  функція  f(t),  де дійсна  змінна  t  інтерпретується  як час.  Для
          функції f(t) існує перетворення Лапласа (L – перетворення):
                                                          
                                                                        fL     Ft    p    f   et   pt dt .                                      (4.6)
                                                          0
                L – перетворення (4.6) ставить  у відповідність функції f(t) дійсної змінної t функцію F(p)
          комплексної змінної p. Функцію f(t) називають оригіналом, а F(p) – зображенням.
                Процес  знаходження  функції  F(p)  за  її  оригіналом  називають  перетворенням  Лапласа.
          Основні властивості перетворення Лапласа наведені в табл.4.1.
                Як видно із табл.4.1 перетворення Лапласа має ряд цінних властивостей, які і обумовили
          широке  його  застосування  в  теорії  аналізу  синтезу  і  систем  керування.  Наприклад,
          диференціювання  оригіналу  f(t)  за  змінною  t відповідає  операції  множення  F(p)  на  комплексну
          змінну  p,  а  операція  інтегрування  оригіналу  f(t)  відповідає  діленню  F(p)  на  p.  Тобто  операції
          диференціювання  і  інтегрування  оригіналу  замінюються  в  частотній  області  більш  простими
          алгебраїчними  операціями  –  множення  і  ділення  зображення  F(p)  на  p.  Це  дає  можливість
          диференціальне рівняння, яке записано відносно шуканої змінної f(t) замінити в частотній області
          на  алгебраїчне  рівняння  відносно  зображення  F(p).  Розв’язавши  отримане  алгебраїчне рівняння
          відносно F(p), ми  дістанемо зображення розв’язку початкового диференціального рівняння. Для
                                                                                         -1
          отримання  самого  розв’язку  слід  використати  зворотнє  перетворення  Лапласа  (L   –
          перетворення), яке визначає взаємозв’язок  між зображенням F(p) і відповідним йому оригіналом
          f(t):
                                                             j  
                                                        1
                                                                 Ltf  1 F  p   F  ep  pt dp                                     (4.7)
                                                        2 j
                                                               j
          де     ;  – абсциса абсолютної збіжності.
                 C
                     C
   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67   68