Page 84 - 128

процес. Таким чином, розмірність енергетичного спектру є
відношенням потужності до смуги частот.
Енергетичний спектр випадкового процесу можна
знайти за параметрами імпульсів, які його утворюють.
Визначення зводиться до сумування середніх квадратів
окремих гармонічних складових (різних імпульсів), тобто
енергетичний спектр визначається квадратом модуля
спектральної густини елементарного імпульсу і середнім
числом цих імпульсів за 1 сек.
Згідно формул (4.34) і (4.35),
 1  2
 f 2 (t )dt   Ф ( ) d  . (4.56)
   0
Ліва частина виразу – це формула енергії, що
виділяється на опорі в 1 Ом. Допустимо, що f(t) є сумою двох
функцій, що мають, кожна своє зображення по Фур’є. Тоді
можна записати:
 1  2
2
 [ f 1 (t )  f 2 (t )] dt   Ф I ( ) Ф II ( ) d ,
   0
Розгортаючи обидві сторони виразу по формулах
квадрату суми і використов`уючи рівність подвоєних
похідних складових, одержуємо:

 1 
 f 1 (t )f 2 (t )dt   Ф I ( )Ф II ( )d  .

   0
Припустивши далі, що f 2(t)=f 1(t+) запишемо:
1  2
B ( )   Ф ( ) cos  d  , (4.57)
Ф
 0
а прийнявши =0, одержуємо:
1  2
B ) 0 (   Ф ( ) d  . (4.58)
Ф
 0
Формула (4.57) визначає автокореляційну функцію -
В ф() через квадрат модуля спектральної щільності функції

85