Page 70 - 128
P. 70

сигналу  є  те,  що  повна  потужність,  що  виділяється  їм  на
                            якийсь навантаженні (заради спрощення розрахунку звичайно
                            розглядається потужність, що виділяється на опорі в 1 Ом), є
                            сумою  середніх  потужностей,  що  виділяються  постійною
                            складовою  і  кожною  з  гармонік  сигналу  окремо.    Таким
                            чином,  по  огибаючій  гармонік  можна  судити  про  розподіл
                            потужності  в  спектрі  періодичного  сигналу.    Довести
                            викладене можна, базуючись на тому, що розкладання функції
                            в ряд Фур’є дає ряд ортогональних функцій. Так,
                                                                   1  T
                                                           2
                                                                         2
                                                                            f ( t)      f ( t) dt ,
                                                                  T 0
                            (4.21)
                                  де  f  2  ) (t   означає  усереднене  в  часі  значення.  Опір
                            навантаження  прийнято  рівним  1  ом.  Підставляючи  у  вираз
                            (4.21)  замість  функції  f  2  ) (t   її  розклад  в  ряд  Фур’є  (4.8),
                            дістаєм
                                            1  T                                    2
                                     2
                                   f ( t)       A 0     a cos n t   b sin n t   dt .
                                                                                     
                                                            n
                                                                          n
                                            T 0       n 1                          
                                  Отже, одержуємо суму інтегралів, що містять такі члени:
                                2
                            1) A ;
                                0
                                2
                            2) a cos 2  n t ;
                                n
                                2
                            3)b sin  2  n t ;
                                n
                            4)  добутки  косинусів  і  синусів,  що  мають  аргументи
                            неоднакової  кратності.  Ці  останні  при  інтегруванні  в  межах
                            періоду  в  силу  умови  ортогональности  перетворюються  в
                            нуль.  Таким чином, вираз (4.22) приймає вид
                                             1            T    1
                                    f  2  (t  )   [A 2 T     [ a 2  1 (   cos  2 tn  )dt  
                                                           
                                            T     0     n  1  0  n  2

                                     T    1
                                    b  n 2  1 (   sin 2 tn  )dt  ]]
                                     
                                     0    2
                                                              або

                                                           71
   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75