Page 61 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”
P. 61

обурення.  Негативне  забарвлення  у  займенників  типу  казна-хто  пов’язане  з
               етимологічним значенням слова казна (кат знає).

                      Українська  мова  багата  на  дієслівні  синоніми,  які  вводяться  в  текст  як
               засіб  художнього  зображення  подій,  характеристик  образів  (сказав,  буркнув,
               промовив).
                      При переносному вживанні особи і числа та неозначеної форми дієслова
               виникають  експресивно-стилістичні  особливості.  Форми  інфінітива  часто
               вживаються у публіцистиці та в ділових паперах  в значенні наказового способу
               як заклик до здійснення дій, спонукання, побажання (Працювати ефективно і
               якісно. Просимо надіслати).
                       Інколи  в  художній  літературі  та  розмовному  мовленні  форма  дієслова
               використовується  для  називання  раптової  дії  (Пані  наказала  челяді  вхопиити
               артистку-кріпачку.  Та            -  тікать).  Заміна  першої  особи  третьою
               використовується у телефонних розмовах (Петренко слухає), радіо (Говорить
               директор  підприємства),  в  офіційних  звертаннях,  військових  рапортах
               (Доповідає  лейтенант  Турчинов).  У  ділових  документах  найчастіше
               використовуються  форми  першої  особи  однини  чи  множини.  Наприклад:
               наказую, заперечую, повідомляємо.
                      Стилістичну  функцію  у  тексті  виконує  чергування  дієслів  доконаного  і
               недоконаного  виду.  Дієслова  доконаного  виду  визначають  події,  дієслова
               недоконаного  виду  доповнюють  їх  опис,  характеризують  їх  (складати  –
               скласти, друкувати - надрукувати).
                      Службові  частини  мови  –  прийменники,  сполучники,  частки,  вигуки
               вказують  на  логічний  зв’язок  між  поняттями  і  надають  додаткових  відтінків
               значенню слів.


                      Завдання  1.      Які  іменники  можуть  позначати  осіб  як  чоловічої,  так  і
               жіночої статі, а які – ні. Чому?
                      Студент,  інженер,  декан,  ректор,  директор,  секретар,  священник,
               редактор, лікар, ентузіаст, економіст, філолог, президент, лектор, крпік, сусід,
               громадянин.
                      Завдання 2.  Випишіть у три колонки іменники, що вживаються в однині
               та множині; лише в однині; лише у  множині.
                      Клас,  студент,  факультет,  інститут,  музика,  брат,  макарони,  сіно,  хата,
               береза,  дерево,  медикамент,  жіноцтво,  егоїзм,  книжка,  Україна,  змагання,
               волосся,  мідь, дріжджі, фінанси, молоко, любов, горе, капуста, лінощі, дітвора,
               вікно, Карпати.
                      Завдання 3.  Поставте подані іменники чоловічого роду ІІ відміни у формі
               Родового відмінка однини. Поясніть закінчення.
                   Кінь, трамвай, грім, дуб, зошит, куб, метр, том, рахунок, гол, степ, Дніпро,
               Буг, Львів, Кавказ, бік, крок, віск, мед, хлопець, Андрій, паркан, дах, будинок,
               журнал.
                      Завдання  4.         У  яких  словах  порушено  норми  творення  форм
               ступенювання прикметників?

                                                              61
   56   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66