Page 58 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

5. паралельні діалектні форми, що синонімізуються з літературними (моєму
– мому, мойому; той/а, е, і/ – тамтой/та, те, ті/, видітимемо – мемо
видіти, умиваються – ся умивають).
Морфологічні відмінності частіше виділяються між розмовно-побутовою
мовою і книжними стилями літературної мови (офіційно-діловим і науковим).
Стилістичні морфологічні засоби, будучи загальнонародними, вживаються у
тому чи іншому стилі в більшій кількості, частіше, з іншими відтінками.

Категорія роду не однаково проявляється у різних функціональних
стилях. В офіційно-діловому мовленні переважають форми чоловічого роду,
підкреслюючи тим самим соціальне і службове становище людини. У наказах і
розпорядженнях, у протоколах і довідках слід писати лікар Зелінська,
інструктор Василевський. Форми іменників жіночого роду для позначення
професій допустимі в розмовному, художньому мовленні та публіцистиці.У
деяких іменників виникли паралельні форми жіночого роду для позначення
осіб жіночої статі: касир – касирша, лаборант – лаборантка, письменник –
письменниця. Під впливом російської мови утворились іменники жіночого роду
на позначення професії з суфіксами -ш (а) та –их(а): професорша, директорша
кравчиха, інженериха. Проте використання цих іменників в офіційно-діловому
стилі заважає експресивна забарвленість суфіксів та їх двозначність (вони
називають дружин чоловіків, що мають певну професію).
Іменники спільного роду мають оціночний характер і вживаються для
виявлення позитивних чи негативних рис, співчуття чи осуду у розмовно-
побутовій мові. Відомі такі слова, як ледащо, крутько, цокотуха, сонько.
Форми середнього роду часто застосовують при звертанні до дітей або
називають малих істот. Середній рід використовують при створенні

негативних характеристик мерзенних людей. Взаємозамінюючи форми роду,
створюють пестливо-голубливий тон, відтінок пошани або негативне
ставлення. “Я її годую, я зодягаю, я її на світі держу, а воно, ледащо, мені
робити не хоче!”(Марко Вовчок). Середній рід також використовують у
науковій мові.
Велика кількість іменників, які мають тільки однину, належить до
книжних стилів мови (офіційно-ділового, наукового). Вони характеризують
окремі галузі виробничо-професійної діяльності (рільництво, клей, синтаксис,
аспірантура досягнення, тариф, регламент) або лише в множині (фінанси,
кадри, ресурси, болі і шуми в серці). Множина речовинних іменників є однією з
ознак наукового стилю (вода, кисень, граніт, нафта). У науковому стилі для
позначення видів, гатунків може вживатися і форма множини (Велика кількість
будинків була затоплена грунтовими водами). Поширення абстрактних і
речовинних іменників на -ство, -ння, -ість у науковому та офіційно-діловому
стилях використовують для пародіювання у газетних статтях.
У художньому і публіцистичному стилях для образного вираження
смислу використовують іменники-синекдохи. В офіційно-діловому стилі такі
синекдохи позначають предмети виробництва, об’єкти полювання, рибальство
тощо як суцільну множинність (Весною бити зайця заборонено). У критичних

58