Page 59 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

та наукових статтях, усних виступах уживається авторська форма множини (ми
запропонували, ми зобов’язались).
Пошанна множина позначається формами другої особи займенників та
дієслів: Не розумію одного тільки: чого Ви увесь час крились від мене?
/А.Головко/. У розмовній мові пошанна множина може виражатися
займенниками та дієсловами третьої особи, які сполучаються з іменниками
однини: Тато казали мені, що ємость мають мені щось сказати? /І.Франко/.

Із стилістичною метою часто використовують власні назви та перехід їх у
загальні і навпаки: “І постають великі імена Гомера, Данте, Шекспіра, Рабле,
Сервантеса, Ґете, Пушкіна, Шевченка, Толстого, що справді височать над
світовою літературою, мов джомолунгми й монблани над гірськими пасмами”.
У 20-ті й 30-ті роки минулого століття в період захоплення
“інтернаціоналізмом” створювали багато дивних імен (Мюда – Міжнародний
юнацький день, Анархія, Утопія, Кім – Комуністичний інтернаціонал молоді).
Один лікар назвав своїх близнюків Ланцет і Пінцет. Вживаючи такі імена у
художній літературі, майстри гумору та сатири дотепно поєднували їх з
іменами по батькові: (Афродита Семенівна, Гортензія Трохимівна). То ж хіба
приємно буде таким людям, якщо їх називатимуть Трактор Іванович, Едуард
Тракторович, Ідея Супутниківна, Філодерма (нібито любитель... шкіри)
Комбайнівна?
Недоречне називання організацій, установ, виробів також висміюють
гумористи. Наприклад, літак “Антей”. За легендою Антей був непереможний
у боротьбі, поки торкався Землі – своєї матері. Потім його переміг Геракл,
відірвавши його від Землі і задушив у повітрі
.

Стилістичні відтінки властиві і формам ступенів порівняння
прикметників. Проста (синтетична) форма вважається загальностильовою:
(міцний, міцніший). Складена (аналітична) форма (більш міцний, найбільш
міцний) властива книжному мовленню. Прості форми найвищого ступеня
прикметників з підсилюючими частками як і що відрізняються
експресивністю, властивою розмовному мовленню: якнайкращий,
щонайцікавіший.
Офіційно-діловий та науковий стилі використовують здебільшого
відносні прикметники: надзвичайний і повноважний посол, математичний
аналіз. Означальну функцію у цих стилях виконують не прикметники, а
іменники у родовому відмінку: Міністерство закордонних справ, обмін речовин.
Якісні прикметники, термінологізуючись, втрачають здатність до
ступенювання: лопух великий, глуха кропива, акація біла.
Порушенням норми є поєднання обох форм ступенювання (більш
якісніший, більш вимогливіший), треба (якісніший, вимогливіший). Вживання
форм найвищого ступеня прикметників за допомогою займенника самий не
допустиме у книжних стилях. Поєднання типу самі найкращі успіхи в навчанні
– ознака розмовного мовлення і не є літературною нормою.

59