Page 65 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

створення у слухача або читача відповідного ставлення до розповіді. Риторичні
звертання мають експресивно-стилістичне забарвлення і вживаються як
художній зображувальний мовний засіб у художній літературі та
публіцистиці./”О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю
караюсь, мучуся... але не каюсь!.. (Т.Шевченко)
Монолог (гр. monos “один”, logos “слово, мовлення”) – мовлення однієї
особи, звернене до глядачів або читачів з метою цілеспрямованого впливу на
них. Монологічне мовлення буває усне й писемне. Різновидами усного
монологічного мовлення є наступні: публіцистичний, науковий, інструктивний,
інформаційний. Публіцистичний монолог формує громадську думку на
мітингах, з’їздах, конгресах. Промовець користується всіма засобами,
властивими публіцистичному стилеві. У науковому різновиді виділяють власне
науковий (доповіді й повідомлення на наукових конференціях, засіданнях),
навчальний (лекції, уроки, бесіди), популяризацій ний (виступи й доповіді на
наукові теми). Монологічні тексти поділяють на такі типи: звернений монолог,
внутрішній монолог, монолог із-за рампи (текст персонажа читає диктор).
Діалог (dialogos “мовлення двох”) – мовлення між двома особами. В
усно-розмовній мові діалог спонтанний і складається з коротких уривків усного
тексту. У художній літературі діалог підготовлений автором. У драматичних
творах діалогічне мовлення є засобом самохарактеристики персонажів.
Полілог (гр.. polys “численний”, logos “мовлення”) – синтаксична
конструкція, що відтворює мовлення кількох людей (більше двох). В усному
мовленні вживається як словесна реакція на певне повідомлення. У художній
літературі, рідше в публіцистиці - це засіб змалювання масових сцен, для
надання більшої напруженості окремих сцен, для соціальної характеристики
персонажів.

Період (гр. periodos “кружний шлях, рух по колу) – складна синтаксична
конструкція, що характеризується детальним викладом думки, має закінчену
інтонацію. Період має дві частини: засновок і висновок. У засновок входить
кілька однорідно побудованих елементів (підрядних або головних речень),
висновок замикає першу частину логічно, граматично й інтонаційно. Між
двома частинами є пауза, яка привертає увагу до висновку. У засновку висхідна
інтонація, кульмінація цього підвищення – на останньому компоненті першої
частини. Далі йде пауза, після якої інтонація спадає і закінчується найнижчим
тоном.
У художній літературі період вживається для образного змалювання
пейзажів, побуту. У науковому стилі період відтворює шлях логічних роздумів,
для викладу й аргументування наукових положень. Публіцистика також
широко вживає період для поєднання логізації викладу та емоційно-
експресивного забарвлення.
Розрізняють незамкнений (обернений) період, який починається з
висновку, обірваний період не має висновку або замінюється вигуком чи
синтаксичною конструкцією, яка заперечує попередні твердження (художній
стиль), обрамлений період має однаковий початок засновку і висновку (усна
розмовна мова).

65