Page 60 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

Нейтральні в офіційно-діловому та науковому стилях, утворення з
префіксами архі-, ультра-, над-, гіпер- в публіцистичному і особливо в
художньому стилях набувають різних емоційно-експресивних відтінків.
Повні прикметники жіночого і середнього роду в називному і знахідному
відмінках однини можуть мати с т я г н е н у форму з закінченнями : -а(-я), у(-
ю), о(-е) (добра, добру, добре) і н е с т я г н е н у з закінченням –ая(-яя), ую(-
юю), -еє(-єє) (добрая, добрую, добреє). Стягнена форма становить норму
української літературної норми. Вживання нестягнених форм стилістично
обмежене. Вони зустрічаються у думах, у поезії для створення урочистості,
піднесеності.
К о р о т к і форми збереглися лише від нечисленної групи прикметників
та займенників чоловічого роду в однині: дрібен, повен, ладен, красен, варт,
годен, зелен, кожен та ін. Сферою вживання коротких форм – жанри народної
творчості, розмовний і художні стилі. У художніх творах такі прикметники
вживаються як засіб емоційної піднесеності, урочистості та стилізації під
народну пісенну мову: “Одна гора високая, а другая низька”.

Важлива стилістична роль займенників у реченні – виступати
замінниками членів речення, вказувати на зв’язок однієї думки з іншою,
наступного речення з попереднім. Однак при їх введенні у текст треба зважати
на словесне оточення, в якому встановлюється відповідність займенника
замінюваному слову. Це стосується займенників 3-ї особи однини він, вона,
воно і вказівних цей, ця, це.
У різних умовах мовлення займенники можуть субстантивуватися,
наближатись до прикметників, прислівників, сполучників, часток, виступати
граматичними омонімами, які можуть мати стилістичне забарвленя.

Займенники я і ти вказують на людей, але можуть застосовуватись і до
живих істот та неживих предметів у казках, поезії: “Сонце! Сонце! Це тебе,
довічний світе, стріваючи, вітає земля...” У науковому та публіцистичному
стилях займенник я при формах дієслів теперішнього і майбутнього часу
заміняється займенником ми для зближення з аудиторуєю та запобігає
повторенню займенника я (ми вважаємо замість я вважаю). Займенник ти
може виражати грубість, презирство, ніжність, повагу тощо. Заміна займенника
ти на ви і навпаки свідчить про зміни в стосунках між людьми.
У розмовно-побутовій мові займенник свій може набувати переносних,
стилістично забарвлених значень, наприклад, виражати узагальнену
приналежність (своя хата найкраща); виступати у ролі прикметника (своя
людина); субстантивуватись (своїх не пізнав); входити до експресивно
забарвлених фразеологізмів (знайти своє місце).
Вказівні займенники цей (ця, це, ці), той(та, те, ті), такий(така, таке,
такі), стільки вживаються у всіх стилях мови. Підсилюючі вказівні
займенники оцей, отой, отакий здебільшого вживаються у розмовній мові і
книжним стилям не властиві.
Неозначені займенники казна-хто, абиякий, абихто, хтозна-що, бозна-що та
ін. властиві розмовно-побутовій мові і можуть виражати зневагу, презирство,

60