Page 41 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

“визначення”, “позначення”, а в часи Києво-Могилянської академії означало
“ім'я”, “назва”.
У формуванні наукового стилю української мови позитивну роль
відіграла діяльність Івана Верхратського. Він намагався створити українську
природознавчу систему, використовуючи наявні у мові слова, новотвори та
запозичення.
Велике значення мають і праці І.Франка для творення, вживання і
розвитку термінолексики. І.Франко дійшов висновку, що підбирати й творити у
науці треба такі терміни, щоб концентрували увагу читача “на головній течії
аргументації”. Термін повинен відповідати суті означуваного ним поняття.
Утворення нових суспільно-політичних термінів зумовлене розвитком
суспільно-політичних теорій.
Для розвитку термінологічної науки багато зробили такі вчені, як
І.Огієнко, М.Драгоманов, М.Грушевський, О.Потебня, П.Куліш і Наукове
Товариство ім.Т.Шевченка, Інститут мовознавства, журнал “Рідна мова”.
Починаючи з 60-х років ХХ ст. в українській термінології зроблена немало. Це
й монографічні дослідження і різні термінологічні словники.
Протягом віків невпинний розвиток науки й техніки, дослідження у
різних галузях знань формують абстрактні єдності, позбавлені суб'єктивності,
емоційності. Вони є результатом пізнавальної діяльності людини. Оскільки
процес пізнання дійсності безконечний, то і позначене терміном наукове
поняття є відносною істиною.
Термін (лат. Тerminus – божество меж та кордонів) – це одиниця
історично сформованої термінологічної системи, що визначає поняття та його
місце в системі інших понять, виражається словом або словосполученням,
служить для спілкування людей, пов'язаних єдністю спеціалізації, належить до

словникового складу мови і підпорядковується її законам.
Терміном сьогодні називають: 1. деякі групи лексики та діалектології; 2.
групи лексики, пов'язані з професією людей, крім науки і техніки; 3. спеціальну
лексику промислів та ремесел; 4.спеціальну лексику науки, техніки, сільського
господарства; 5. наукові терміни тощо.
За сферою застосування термінологічну лексику можна поділити на такі
основні групи:
1. Сакральна /християнська/ (Бог, апостол, піст, архієрей, хрест);
2. Суспільно-політична (комісія, мито, голосування, приватизація);
3. Математична (синус, швидкість, аксіома, геометрія, косинус);
4. Фізична (реакція, молекула, енергія, опір, калорія, електрон);
5. Фінансова (банк, дебет, кредит, фінансування, баланс, чек);
6. Лінгвістична (мова, фонема, числівник, синтаксис, милозвучність).
7. Друкарська (форзац, типографія, курсив, друкарство, коректор).
8. Військова (генерал, артилерія, строкова служба, плащ-палатка).
9. Морська (щогла, штиль, борт, камбуз, баржа, палуба, гавань).
10. Мінералогічна (хлорити, лейцит, пірит, волосся Венери, гранат).
11. Музична (кобза, лютня, тон, клавіша, дієз, джаз, віртуоз) та ін.
Терміни творилися різними способами:

41