Page 37 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

загострених творах. Основна стилістична функція омонімів – досягнення
жартівливого або іронічного ефекту.
Пароніми (гр. para – біля, поряд та onyma – ім'я) – слова, близькі за
звучанням, але різні за значенням.
Пароніми вживаються у публіцистиці, художній літературі та усному
розмовному мовленні для створення музичності, милозвучності фрази і часом
для створення каламбурних гумористичних ситуацій. За характером смислових
зв'язків пароніми поділяють на:
Пароніми синонімічні (капля – крапля, важкий - тяжкий);

Пароніми антонімічні (еміграція – іміграція, адресат - адресант);
Пароніми, що мають деяку семантичну близькість (витрати –
затрати, проносити – приносити);
Тематичні пароніми (абонемент –абонент, пам'ятка – пам'ятник ).
На основі паронімії базується парономазія – стилістичний прийом, що полягає
у спеціальному зближенні слів, які мають звукову подібність. (“Дере коза лозу,
а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу дідьків
триста, а нашого брата дере жінка кирпата, жіночка люба та дере за чуба…”
/Б.Лепкий/).
Отже, синоніми, антоніми, омоніми, пароніми є важливими
стилістичними засобами, які допомагають увиразнювати думку, створювати
самобутній , яскравий образ.
Неологізми (гр.neos “новий”, logos “слово) – це нові слова, які
з'являються у мові разом з виникненням нових предметів, явищ, понять. Їх
можна поділити на загальномовні й індивідуальні (авторські). Загальномовні
називають нове поняття і є нейтральними (комп'ютер, менеджер, дискета).
Вони вживаються в усіх функціональних стилях мови. Індивідуальні
неологізми творяться авторами з стилістичною метою на основі слів, які вже
існують, не входячи в активний словник мови (сонцебризний, весніти,
розпрозоритися). Авторські неологізми вживаються для посилення експресії
вислову у художньо-белетристичному стилі, а також наближених до нього
жанрів публіцистики. Неологізми виникають у мові постійно і з часом входять
до складу загальновживаної лексики.
Слова, які позначають існуючі предмети, явища, процеси, але вийшли
із активного вжитку людей, називаються застарілими. Застарілі слова
поділяються на дві групи: історизми і архаїзми.
Історизми – назви предметів і понять, які вийшли з ужитку (земство,
князь, війт, малороси).
Архаїзми - слова, які перестали активно вживатись у мові, внаслідок
заміни їх іншими словами. Вони поділяються на:
Лексичні (застарілі синоніми до слів сучасної мови): перст – палець;
Словотворчі (мають спільні корені, але різняться префіксами чи
суфіксами): письмовець – письменник;
Лексико-фонетичні (відрізняються звучанням): злато – золото;

Фонетичні (застаріла вимова окремих звуків): зіма – зима;

37