Page 44 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”
P. 44

Завдання 2.     Чи трапляються у художньому стилі штампи і кліше? Якщо
               так,  то  з  якою  метою  вони  використовуються?  Назвіть  найтиповіші  ознаки
               штампів у художньому стилі.
                      Завдання  3.           Випишіть  з  довідково-інформаційних  документів
               термінологічну лексику.
                      Завдання       4.        Наведіть      приклади       термінів,      які    найчастіше
               використовуються у вашому спілкуванні.


                                                   10  ЕТИМОЛОГІЯ.
                   СТИЛІСТИЧНІ  МОЖЛИВОСТІ  ВНУТРІШНЬОЇ  ФОРМИ  СЛОВА

                       1.  Походження слів  української мови.
                          2.  Стилістичні можливості внутрішньої форми слова.
                       3.  Деетимологізація.
                       4.  Народна етимологія.

                      Етимологія  (гр. etymon – істина, першооснова, logos – слово, вчення) –
               розділ  мовознавства,  що  вивчає  походження  слова  і  його  споріднених
               відношень до інших слів тієї самої або інших мов. Внутрішня форма слова –
               це  його  семантична  структура,  тобто  морфологічні  властивості,  що
               символізують зв'язок даного звучання з даним значенням.
                     Всі мови світу діляться на замкнуті групи-сім'ї і всередині кожної сім'ї між
               ними існує тісний зв'язок за походженням. Подібність між двома або кількома
               мовами пояснюється саме такою спорідненістю. Таку спорідненість шукаємо і
               між словами, і  між частинами слів, і  між звуками.  Наприклад, слово графіті

               “стародавні написи, малюнки, надряпані на скелях, стінах, посудинах”;  - рос.
               граффити, пол. graffiti, схв. графито; - через рос. мову запозичене з італ.; іт.
               graffiti  “написи  або  малюнки,  видряпані  на  стіні”  пов'язане  з  graffi(a)re
               “дряпати”,  похідного  від  grafio  “гостра  паличка  для  писання  у  стародавніх
               греків і римлян”, що походить від лат. graphium”, яке зводиться до грецького,
               що  означає  “пишу”.  Крім  такої  спорідненості  між  різними  мовами  можна
               помітити і наявність  у слові “графіті”  букви “ф”, яка не була характерна для
               української мови.  Вона появилась у  нас, як і  у багатьох  східнослов'янських
               народів,  з  Балканського  півострова.  У  греків  буква  “фі”  виражала  звук  “ph”
               (пх), “фіта” або “тета” – звук “th” (тх). Таке слово, як “фарос” (парус), писалось
               у  них  через  “фі”,  а  “Теос”  (Бог),  писалось  з  “тетою”.  Для  того,  щоб  точно
               передати  написання  деяких  грецьких    та  інших  іноземних  слів  і  появилась
               буква “ф”.
                     Зверніть увагу на числівники від 20 до 100:
                                                 два + дцять         шіст + десят
                                                    три + дцять        сім + десят
                                                                 сорок                  вісім + десят
                                                                                    п'ят + десят        дев'я + но + сто



                                                              44
   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49