Page 44 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

Завдання 2. Чи трапляються у художньому стилі штампи і кліше? Якщо
так, то з якою метою вони використовуються? Назвіть найтиповіші ознаки
штампів у художньому стилі.
Завдання 3. Випишіть з довідково-інформаційних документів
термінологічну лексику.
Завдання 4. Наведіть приклади термінів, які найчастіше
використовуються у вашому спілкуванні.

10 ЕТИМОЛОГІЯ.
СТИЛІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ СЛОВА

1. Походження слів української мови.
2. Стилістичні можливості внутрішньої форми слова.
3. Деетимологізація.
4. Народна етимологія.

Етимологія (гр. etymon – істина, першооснова, logos – слово, вчення) –
розділ мовознавства, що вивчає походження слова і його споріднених
відношень до інших слів тієї самої або інших мов. Внутрішня форма слова –
це його семантична структура, тобто морфологічні властивості, що
символізують зв'язок даного звучання з даним значенням.
Всі мови світу діляться на замкнуті групи-сім'ї і всередині кожної сім'ї між
ними існує тісний зв'язок за походженням. Подібність між двома або кількома
мовами пояснюється саме такою спорідненістю. Таку спорідненість шукаємо і
між словами, і між частинами слів, і між звуками. Наприклад, слово графіті

“стародавні написи, малюнки, надряпані на скелях, стінах, посудинах”; - рос.
граффити, пол. graffiti, схв. графито; - через рос. мову запозичене з італ.; іт.
graffiti “написи або малюнки, видряпані на стіні” пов'язане з graffi(a)re
“дряпати”, похідного від grafio “гостра паличка для писання у стародавніх
греків і римлян”, що походить від лат. graphium”, яке зводиться до грецького,
що означає “пишу”. Крім такої спорідненості між різними мовами можна
помітити і наявність у слові “графіті” букви “ф”, яка не була характерна для
української мови. Вона появилась у нас, як і у багатьох східнослов'янських
народів, з Балканського півострова. У греків буква “фі” виражала звук “ph”
(пх), “фіта” або “тета” – звук “th” (тх). Таке слово, як “фарос” (парус), писалось
у них через “фі”, а “Теос” (Бог), писалось з “тетою”. Для того, щоб точно
передати написання деяких грецьких та інших іноземних слів і появилась
буква “ф”.
Зверніть увагу на числівники від 20 до 100:
два + дцять шіст + десят
три + дцять сім + десят
сорок вісім + десят
п'ят + десят дев'я + но + сто

44