Page 39 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”
P. 39

-  Вот  это  девочка,  -  подумал  Волк  и  стал  ловить  тачку  системы
                         “Волга”.


                      Арго  (фр.  argot)  –  умовна  говірка  певної  групи  людей,  які  хочуть
               приховати  свої наміри від оточуючих. Арготизми – це просторічні слова, які  є
               засобом  спілкування  діячів  мафіозного  світу  та  інших  антисоціальних
               елементів. Наприклад, бочата (годинник), штауб (дрібна монета), розколотись
               (зізнатись).  Нелітературне  забарвлення  жаргонізмів  та  арготизмів  зумовлює
               вживання  їх  у  загальнонародній  мові,  а  також  як  засіб  гумористичного  та
               сатиричного  висвітлення  життєвих    явищ    використовують    письменники  у
               художньому стилі.

                      У  залежності  від  стилістичних  відтінків,  від  ступеня  літературного
               вживання    різних  слів  лексику  усної  мови  можна  поділити  на  розмовну    і
               просторічну.  До  складу  розмовної  лексики  входять  літературні  слова,  які
               надають  мові  неофіційного  звучання.  Розмовна  мова  має  емоційно-оцінне  та
               експресивне забарвлення. Експресивність властива різним мовним елементам:
               лексичним  значенням  слів  (любов,  ніжний,  бридкий,  погань),  граматичним
               формам  (“А  ти,  серце-голубонько,  не  журись.”),  суфіксам  (баба,  бабуня,
               бабусенька, бабище, бабура, бабера), звукам (трісь, бах, ах, ну)  та  інтонації. У
               розмовну  лексику  входять  різноманітні  синтаксичні  засоби  –  порядок  слів,
               розмір і типи речень тощо. Розмовна мова використовується  у  публіцистиці та

               художній літературі  в описах побутових ситуацій, у діалогах, монологах.
                      Просторічна лексика перебуває на межі нормованої літературної мови, а
               то  й  виходить  за  її  межі.  До  цієї  категорії  належить  лексика:  вульгарно-
               експресивна  (балбес,  плюгавий,  шлятись,  проворонити,  сопляк),  вульгарна
               (хамло,  паскудний,  дилда)  і  власне  просторічна  лексика  (транвай,  охтобуз,
               задрипаний,  плавати  (на  іспит),насобачитись).  Така  мова  може  бути  у
               культурних і недостатньо культурних людей. Просторічну лексику у поєднанні
               з  розмовною    використовують  у  художній  літературі    та  публіцистиці  для
               сатиричних  і  гумористичних  ефектів.  Для  офіційно-ділового  та  наукового
               стилів така лексика недопустима.
                         Будь-яка    інформація  випущена  у  космічний  простір  бумерангом
               повертається  назад  з  подвійною  силою.  Якщо  в  людини  негативні  думки  чи
               вислови, то така людина шкодить собі та оточуючим. Кожен, хто має почуття
               власної гідності і поважає інших, не буде вживати слів, які виходять за межі
               лексики  літературної  мови.  Форми  спілкування  в  сучасному  суспільстві
               різноманітні, але культурна і ввічлива людина буде цінитися завжди.


                       Завдання 1. Дати стилістичний коментар щодо вживання наведених слів.
                             Бажати – зичити. Благородний – шляхетний. Вихований – чемний. Дати
               – вручити – піднести. Знадобитися – пригодитися. Звести – возвести.
                      Завдання  2.  Випишіть  десять  народних  прислів'їв,  побудованих  на
               антонімії. Розкрийте значення виразів та з'ясуйте роль у них антонімів.
                      Завдання 3. Поєднайте паронімічні прикметники з іменниками.


                                                              39
   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44