Page 35 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”
P. 35

контекстуальними синонімами (“Ідучи зеленими вулицями рідного міста після
               багатолітньої розлуки, я зустрів свого давнього, замріяного друга”).
                         При користуванні синонімами можуть виникати деякі недоліки:
                      1.  Неправомірне віднесення слів, що виражають родові і видові поняття
                          або  тільки  видові до  синонімічного ряду:  письменник –  драматург –
                          лірик.
                      2.  Не  можна  зіставляти  слова  різного  соціального  спрямування:
                          міліціонер – городовий, жалування – заробітна плата;
                      3.  Невдалі  синоніми  можуть  виникати  при  дослівному  перекладі  слів  з
                          російської мови на українську;
                      4.  Іноді без потреби вживаються синоніми іншомовного походження, які
                          затемнюють смисл і засмічують мову.
                      Для  досягнення  точності  висловлювання  при  підборі  слова  з
               синонімічного ряду необхідно врахувати:
                      1.  Нейтральне  чи  стилістично  марковане  слово  (розмовне,  офіційне,
                          наукове та ін.).
                      2.  Його  емоційно-експресивне  значення(піднесене  –  знижене,  інтимне,
                          ласкаве – офіційне, урочисте – жартівливе).
                      3.    Діалектне, жаргонне чи просторічне слово
                      4.  Активний чи пасивний словниковий склад.
                      Антоніми  (гр.anti  -       “проти”,    onyma  –  “ім'я”)-  слова,  що  називають
               протилежні за змістом поняття: день – ніч, білий – чорний, високо – низько.
                           Антоніми,  як  і  синоніми  мають  іменники,  прикментники,  дієслова  і
               прислівники.  Вони  властиві  словам,  що  виражають  якість    (добрий  –  злий,
               широко – вузько), кількісну протилежність (багато – мало), просторову (далеко
               -  близько),  часову  (рано  -  пізно).  Слова  з  конкретним  значенням, як  правило,

               антонімів не мають. Явище антонімії тісно пов'язане з багатозначністю слів і з
               синонімією.
                         Контрастна характеристика образів, предметів, явищ сприяє яскравому,
               образному вираженню думок, виявленню різноманітних почуттів. З цією метою
               антоніми широко вживаються у художній літературі, усній народній творчості
               (прислів'я,  приказки),    у  публіцистичному    стилі    (ораторські    промови,
               полемічні  виступи).  Офіційно-діловий та науковий  стилі    антоніми  вживають
               обмежено.  Тут  використовують  термінологічну    лексику,  яка  позначає
               протилежні явища, процеси (циклон – антициклон, залежність - незалежність).
               Слова-антоніми  у  певному  контексті  виконують  функції    протиставлення,
               зіставлення та антонімічної градації.
                            Антонімія  є  основою  таких  виражальних  і  образних  засобів  мови,  як
               антитеза, іронія, епітет-оксиморон.
                            Антитеза – стилістична фігура, побудована на зіставленні протилежних
               образів, думок, понять, почуттів, предметів (Мед солодкий – наука гірка).
                            Іронія  –  образний  засіб  мови  вжитий  у  протилежному  значенні  для
               насмішки (Пожалів вовк кобилу – залишив хвіст і гриву).





                                                              35
   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40