Page 35 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

контекстуальними синонімами (“Ідучи зеленими вулицями рідного міста після
багатолітньої розлуки, я зустрів свого давнього, замріяного друга”).
При користуванні синонімами можуть виникати деякі недоліки:
1. Неправомірне віднесення слів, що виражають родові і видові поняття
або тільки видові до синонімічного ряду: письменник – драматург –
лірик.
2. Не можна зіставляти слова різного соціального спрямування:
міліціонер – городовий, жалування – заробітна плата;
3. Невдалі синоніми можуть виникати при дослівному перекладі слів з
російської мови на українську;
4. Іноді без потреби вживаються синоніми іншомовного походження, які
затемнюють смисл і засмічують мову.
Для досягнення точності висловлювання при підборі слова з
синонімічного ряду необхідно врахувати:
1. Нейтральне чи стилістично марковане слово (розмовне, офіційне,
наукове та ін.).
2. Його емоційно-експресивне значення(піднесене – знижене, інтимне,
ласкаве – офіційне, урочисте – жартівливе).
3. Діалектне, жаргонне чи просторічне слово
4. Активний чи пасивний словниковий склад.
Антоніми (гр.anti - “проти”, onyma – “ім'я”)- слова, що називають
протилежні за змістом поняття: день – ніч, білий – чорний, високо – низько.
Антоніми, як і синоніми мають іменники, прикментники, дієслова і
прислівники. Вони властиві словам, що виражають якість (добрий – злий,
широко – вузько), кількісну протилежність (багато – мало), просторову (далеко
- близько), часову (рано - пізно). Слова з конкретним значенням, як правило,

антонімів не мають. Явище антонімії тісно пов'язане з багатозначністю слів і з
синонімією.
Контрастна характеристика образів, предметів, явищ сприяє яскравому,
образному вираженню думок, виявленню різноманітних почуттів. З цією метою
антоніми широко вживаються у художній літературі, усній народній творчості
(прислів'я, приказки), у публіцистичному стилі (ораторські промови,
полемічні виступи). Офіційно-діловий та науковий стилі антоніми вживають
обмежено. Тут використовують термінологічну лексику, яка позначає
протилежні явища, процеси (циклон – антициклон, залежність - незалежність).
Слова-антоніми у певному контексті виконують функції протиставлення,
зіставлення та антонімічної градації.
Антонімія є основою таких виражальних і образних засобів мови, як
антитеза, іронія, епітет-оксиморон.
Антитеза – стилістична фігура, побудована на зіставленні протилежних
образів, думок, понять, почуттів, предметів (Мед солодкий – наука гірка).
Іронія – образний засіб мови вжитий у протилежному значенні для
насмішки (Пожалів вовк кобилу – залишив хвіст і гриву).

35