Page 30 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”
P. 30

консультацією.  6.    Згідно  постанові  міськради  комітет  отримав  нове
               приміщення. 7. До мене це зовсім не стосується. 8. Я хочу ще раз наголосити

               необхідність дисципліни. 9. Такі люди живуть поруч вас.


                                   7  ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
                                  ПОЛІСЕМІЯ.  ТРОПИ У РІЗНИХ СТИЛЯХ МОВИ.

                      1.  Лексика  сучасної української мови з погляду її походження.
                      2.  Використання багатозначності у стилістиці.
                      3.  Особливості вживання троп у різних стилях мови.

                       Лексика (гр.lexikos – словесний, словниковий) – це сукупність слів мови,
               говору або відповідної сфери вживання.
                          Багатство словникового складу української мови створювалось протягом
               багатьох віків.  В українській мові вживаються слова успадковані з попередніх
               періодів розвитку нашої мови, власне українські слова та запозичені з різних
               мов.
                          Успадкованими вважаються слова індоєвропейського походження, які є у
               всіх  європейських  мовах  з  деякими  фонетичними  і  словотворчими  змінами.
               Сюди належать:
                              назви родинних зв’язків (мати, тато, брат, невістка);

                              назви частин тіла (око, ясна, лікоть, язик);
                              назви тварин, птахів, риб, комах (віл, пес, орел, оса);
                              назви дій і процесів (сидіти, ходити, їсти, спати).
                     У лексиці української мови спільнослов’янського походження є такі слова
               як  пшоно,  гіркий, борода, дар, вікно, плем’я, серце, чотири та інші.
                     У  східнослов’янських  мовах    появились  слова  з    давньоруських  коренів:
               коромисло, білка, ківш, сім’я, дев’яносто.
                      Основу    української    лексики    формують  власне  українські  слова,
               наприклад:
                              віддієслівні іменники на  -ння:  веління, садіння;
                              відприкметникові іменники на  -ість: веселість, доброзичливість;
                              іменники з суфіксами   -ник-, -ач-, -ій-: барвник, орач, палій;
                              дієслова з суфіксами  -ува-: боронувати, веслувати;
                              дієслова  з  префіксами      перед-,    попід-,  зне-:  передчувати,

                          попідставляти, знепритомніти.
                      Історичні  зв’язки  українського  народу  з  різними  країнами  обумовили
               приплив  у  мову  чужоземної  лексики,  яка  сприяла  кращому  спілкуванню  між
               собою.
                      Розрізнити іншомовні слова можна за лексичним значенням та фонетично-
               граматичним оформленням. Наприклад:
                          звук і літера  ф  характерна для грецизмів: фігура, фізика, фарфор;




                                                              30
   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35