Page 25 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

Фридрих (Friedrich). Фонему h слід передавати через г : Ганс, Гофман,
Йоганнесбург.
Акцентуація. Серед норм української літературної мови виділяють
акцентуаційну норму (норма наголошування). Вплив діалектів інших мов,

особливо близькоспоріднених зумовив наявність слів з подвійним наголосом :
весня'ний – весняни’й, за'вжди - завжди'. Проте випадків подвійного
наголошування не так багато, оскільки є тенденція до вироблення усталених
норм. В офіційному діловому мовленні, яке вимагає більшої уніфікації своїх
норм, слів з подвійним наголосом немає.
Якщо простежити за наголосом у різних частинах мови, можна виділити
групи слів, які мають однаковий наголос в неоднакових формах. Наприклад,

іменник у формі множини має наголос переважно на закінченні, як іменники
родового одн. Пор.:

Множина Р.одн.
Пісні, береги, рушники, листи, Стола, сестри, води, землі, але:
але:
вікна, села, очі шпильки, ручки, шляху, берега

У словах із суфіксом -щин(а), -чин(а) наголос на основі сталий:
Полтáвщина, Донéччина, але Галичинá.
Іменники чол.роду, що в Н.мн. мають наголос на закінченні, у сполученні з
числівниками два, три, чотири одержують наголос такий, як у Р.одн.: син, мн.
синú, але "два, три, чотири сúни"; брат - братú, "два, три, чотири брáти".
Аналогічне закінчення мають й іменники жін.р.: жíнка-жінкú, дві жíнки.

Навпаки, ті, що в Н.мн. мають наголос на основі (дóчки, бóрозни), при
поєднанні з числівниками дві, три, чотири переносять наголос на закінчення :
дві дочкú, три борознú.
У власних назвах (іменах та прізвищах) наголос здебільшого такий, як у
мові, з якої їх засвоєно: у французькій - на останньому складі (Дюмá, Гюгó);

англійській - на першому (Бáйрон, Гáмлет), але Шекспíр; польській - на
передостанньому складі (Міцкéвич, Костúнський).
Іменники на -метр наголошуються на останньому складі : кіломéтр,
сантимéтр, але барóметр, манóметр, спідóметр (прилади).
У числівниках одинáдцять, чотирнáдцять наголос падає на колишній
прийменник на.
У числівниках сімдесят, вісімдесят, п'ятдесят, шістдесят наголос на другій

частині складного слова. В усному мовленні замість правильних наголосів у
дієсловах кажý, візьмý, роблю', ідемó, йдетé, пíде, пíдемо, пíдуть, булó,
принеслá, прийдý та ін. під впливом південно-західних, північних говорів та в
деяких випадках російської мови вимовляють кáжу, вíзьму, рóблю, ідéмо, підé,

25