Page 26 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

підéмо, підýть, бýло, принéсла, прúйду.
Лексичні норми. Лексичну норму відображають насамперед словники.

Українська літературна мова має в своєму розпорядженні "Словник української
мови" в 11-ти томах (1971-1980р.р), тритомний "Російсько-український
словник" (1983-1985р.р.), "Орфографічний словник української мови" (1975 р.),
довідник "Українська літературна вимова і наголос" (1973р.), "Український
правопис" (5-те вид. 1996р.) та ін.
Серед відступів від літературних норм на рівні лексики можна назвати
невмотивовані русизми: двойка, стірати, на двоїх, (у значенні "прати"),

грузити, блінчик, виключатель, тіпа, виписка з протоколу, воротнік, говядина
("м'ясо говядини"), грязь, дєвочка, садік, желудок, кормити, міроприємство,
мусор, справка, обої, отпуск та ін. Підстав для вживання запозичених слів
немає, оскільки названі поняття мають в українській мові відповідники: двійка,
прати, на двох, вантажити, млинчик, вимикач, назразок, витяг з протоколу,

комір, яловичина, болото (але грязь у медицині), дівчинка, садок, шлунок,
годувати, захід, сміття, довідка, шпалери, відпустка та ін.
Українське слово зустрічатися помилково вважають як відповідник до
всіх значень рос. встречаться, але зустрічаються тоді, коли є якась зустріч.
Речення "Він зустрівся з труднощами" неприродне. Зміст фрази можна
передати "Він має труднощі". Слід пам'ятати, що не кожне значення
російського слова считать перекладається українською рахувати.

Наприклад:
Считать возможным Вважати (визнавати) за можливе (можливим)
Считать своим долгом Вважати своїм обов'язком (за свій обов'язок)
Каждая минута на счету Не можна гаяти ні хвилини (жодної хвилини), кожна
хвилина порахована
Щодо цього
Это не в счет Це не береться до уваги
Покончить счеты Покінчити (порвати) з усім
Жить на чужой счет Жити на чужі кошти (за чужий кошт, чужим коштом)
В конечном счете В остаточному підсумку, врешті-решт, зрештою
Я считаю Я вважаю

При написанні українських прізвищ треба керуватися правилами
орфографії, прийнятними для загальних назв. Прізвища, похідні від того чи

іншого слова або імені, слід писати так, як пишеться це слово або ім'я : ім'я
Олексій, прізвище Олексієнко, а не Алексєєнко; прізвище Білик, а не Бєлик, бо
прізвище утворюється від прикметника білий.
У засобах масової інформації можна почути невідповідні лексичним,
орфографічним та орфоепічним нормам топоніми і прізвища: Сєверодонецьк,

Бєлгород-Дністровський, Медведь, Гнедаш, Вербовая та ін. Згідно з загальними
нормами правопису українських слів, треба писати й вимовляти: Білгород-
Дністровський, Сіверодонецьк (від назви Сіверський Донець), Медвідь, Гнідаш
(від діалектного слова гнідаш "гнідий кінь"), Вербова та ін.

26