Page 85 - 1

115

морських родовищ нафти і газу можливе забруднення
навколишнього середовища. В море можуть попадати відходи
буріння і видобутку, такі як шлам, бурові стічні води, окремі
хімічні реагенти, використані при приготуванні бурового
розчину і його обробці, забруднений нафтою пластовий пісок,
побутові відходи, пластові води, продукти випробування
свердловин і самі продукти видобутку. Всупереч поширеній
думці, частина забруднень світового океану нафтою і
нафтопродуктами, яка пов’язана з видобутком їх на морських
родовищах, складає тільки біля 10000 тонн за рік, або менше
1,5 % від загального об’єму нафтових забруднень. Приблизно
75 % від цієї кількості припадає на різні аварії, а решта
попадає у море при звичайній техніці проведення буріння і
експлуатації свердловин, зберігання і транспортування нафти.
При збільшенні видобутку нафти на морських
родовищах ймовірність аварій різко збільшується. За
розрахунками геологічного управління США ймовірність
великих розливів нафти за двадцятирічний період
експлуатації родовищ у Північному морі складає 91 %, а
ймовірність забруднення берегової лінії в залежності від місця
розливу 2-23 %. Подібні кризові явища можна очікувати і в
інших районах інтенсивного видобутку нафти і газу, таких як
Персидська затока, Жовте море і т.д.
В якості ілюстрації розмірів можливих при проведенні
розвідувальних робіт розливів нафти, наведемо один з
найбільших у історії нафтових забруднень – викид нафти і
газу у затоці Кампече, 180 км від побережжя Мексики. Викид
стався при бурінні з напівзанурюваного судна “Садко 135”
свердловини Іктос. Він почався 3 червня 1979 р. при вході у
нафтоносні формації. Після викиду газ загорівся, і на протязі
декількох годин полум’я знищило усі верхні надбудови
бурової установки. Аварія призвела до розливу значної
кількості нафти; оцінка, зроблена після аварії, визначила дебіт
3
свердловини 5900-6350 м /добу. За час аварії, яку не могли
ліквідувати до 24 березня 1980 р., у море було вилито близько
3
496 тис.м нафти і втрачена кількість газу, яка не піддається