Page 83 - 1

113

Значна частка аварій пов’язана з процесами
транспортування, монтажу, спуску опорних блоків на воду,
постановки на ґрунт. Аварії стаціонарних платформ,
викликані експлуатаційними навантаженнями, дуже рідкісні.
Локальні руйнування опорних блоків найчастіше
трапляються в районі ватерлінії (від ударів суден, льоду,
падаючих вантажів, від хвиль). Стиснені діагоналі зв’язки
опорних блоків після удару дістають вм’ятини або погнутості,
через які втрачають стійкість і виходять з ладу. Значну роль
відіграють крихкі руйнування вузлів, втома матеріалу,
корозія. Друге слабке місце в опорних блоках – зона біля дна,
де в елементах діють найбільші внутрішні зусилля, сильна
корозія, максимальний гідростатичний тиск і можливі
пошкодження зв’язків при посадці блока на ґрунт.
Залізобетонні гравітаційні платформи зарекомендували
себе, як дуже надійні споруди. Удари суден залишали тільки
поверхневі подряпини на залізобетонних колонах, вм’ятини в
палубній надбудові. Незначні пошкодження були під час
бетонування блоків від падіння труб і інших предметів на
комірки фундаментного блока. Взагалі пробоїни в купольних
перекриттях комірок нафтосховища в умовах експлуатації
можуть призвести до витікання нафти. Падіння лебідкою
масою 25 т з висоти понад 100 м, в тому числі 80 м у воді,
призводить до місцевих пошкоджень перекриття, яке не
вимагає значних ремонтних робіт. Розглянуті також аварійні
ситуації, що пов’язані з пожежами у верхній надбудові.
Вияснено, що вогнестійкість верхньої частини колон
перевищує 4 год., що прийнято для більшості промислових
установок. Крім того, напруження в колонах від теплового
розширення палубного набору, наприклад, у два рази нижчі
ніж напруження, що можуть виникнути при штормі який
повторюється раз у 100 років.
Аварійну ситуацію можуть викликати розмиви ґрунту
довкола фундаментного блока і під ним. Це роблять потоки
води, що обтікають перепону, і циклічно пов’язані з
хвилюванням перепаду порового тиску у ґрунті. Як показав