Page 9 - 79

Вступ

яка характеризує тіло. Ця величина була названа масою (інер-
ційною масою) тіла.
Під гравітацією розуміють властивість взаємного притя-
гання тіл, яке також пропорційне їх масам (гравітаційна маса).
Як показали багаточисельні експерименти, ці маси з точністю
-12
до 10 рівні. Отже, сформульоване визначення маси точки,
яка охоплює дві її властивості, на сьогоднішній день є оправ-
даним.
Інші поняття динаміки будуть введені в наступних розді-
лах теоретичного курсу.
§ 3 Основні закони механіки
(аксіоми динаміки)

Теоретичний курс динаміки базується на законах, які впе-
рше були сформульовані Ньютоном і названі ним аксіомами
(Axiomata sive leges matus, Д-1).
Закони Ньютона є об’єктивними законами природи. Вони
встановлені на основі багаточисельних дослідів і спостере-
жень самого Ньютона і його попередників. Однак треба зазна-
чити, що формування цих законів має суб’єктивний характер,
бо один і той же закон, не змінюючи його суті, різними авто-
рами формулюється по-різному.

І-ий закон Ньютона (закон інерції)
Матеріальна точка зберігає стан спокою або
рів-номірного прямолінійного руху доти, поки
дія ін-ших тіл не змінить цього стану.

Вперше цей закон був висловлений Леонардом да Вінчі (Д-2),
а сформульований – Г.Галілеєм (Д-3) в праці “Бесіди” (1683). Його
формулювання зустрічаються в праці Р.Декарта (Д-4) “Початок фі-
лософії” (1644), Х.Гюйгенса (Д-5) в трактаті “Маятникові годинни-
ки” (1673 р.). Однак треба зауважити, що Галілей, формулюючи пі-
зніше закон інерції, на відміну від Леонардо да Вінчі, помилявся,
допускаючи рух за інерцією і рівномірний рух по колу. Можливо ця
помилка Галілея пояснюється тим, що, знаючи відкриту Коперни-
ком (1437-1543) геліоцентричну систему світу, згідно з якою Земля і
інші планети обертаються навколо Сонця, йому не був відомий за-
кон всесвітнього тяжіння. Вперше ідею про всесвітнє тяжіння в
1643 р. (пройшов рік після смерті Галілея) висловив французький
математик Ж. Роберваль (1602-1675), а остаточно цей закон був

9