Page 216 - 79

Загальні теореми динаміки
 
ти нулеві:  e iн  0, c iн  0 . Тоді основне рівняння динаміки
відносного руху (3.222) набуває вигляду
 n 
F . (3.230)
m a r   i
 i 1
Порівнюючи отримане рівняння (2.230) з основним рів-
нянням динаміки абсолютного руху (3.5), приходимо до ви-
сновку, що за формою вони співпадають. А це означає, що
при однакових початкових умовах всі наслідки (рівняння, тео-
реми тощо), отримані з обох рівнянь, будуть співпадати. Ска-
зане виражає принцип відносності класичної механіки, вста-
новлений Галілеєм (Д-3) в 1630 р. Коротко його можна сфор-
мулювати так:
Закони механічного руху є інваріантними
відносно абсолютної та інерційних систем
відліку,
а це означає, що ніякими механічними дослідженнями (експе-
риментами), що проводяться в системі відліку, не можна вста-
новити її поступально-прямолінійний рівномірний рух.
Принцип відносності класичної механіки є частковим ви-
падком загального принципу відносності. Виявляється, що не
тільки механічними, а й будь-якими фізичними дослідження-
ми, що виконуються в системі відліку, яка рухається поступа-
льно, прямолінійно і рівномірно, не можна визначити її рух,
бо всі фізичні явища в інерційних системах відліку проходять
однаково. Це лягло в основу побудови теорії відносності, ос-
новним постулатом якої є:
Швидкість світла у вакуумі однакова у всіх
напрямах і не залежить від швидкості інер-
ційної системи відліку.

47