Page 205 - 79
P. 205

Загальні теореми динаміки

                            де  k   1 ,2 , ..., s , то згідно з рівністю (з) (див. § 36.1) матимемо,
                            що
                                               s  d   L       s    d  L   L 
                                          L            q                    q .  (в)
                                            
                                                   
                                                            k 
                                                                                      k
                                                 dt  q             dt  q    q  
                                              k1     k        k 1    k     k 
                                 Підставимо (в) в рівність (б) і врахуємо, що інтеграл від
                            суми дорівнює сумі інтегралів
                                       s t 2  d   L       s t 2    d  L   L 
                                W             q  dt                q   dt .
                                                                                    k
                                                     k 
                                                                                
                                      k1 t 1  dt    q  k    k1 t   dt  q   k  q   k 
                                                               1
                                 Проінтегрувавши перший вираз, отримаємо
                                              s  L      t 2  s t 2  d  L  L  
                                       W           q k                 q  k dt .    (г)
                                                                                
                                             k 1 q  k  t 1  k  1 t 1  dt  q  k  q k  
                                 Оскільки  положення  системи  1  і  2  фіксовані  (див.  рис.
                            71), то  q       0 ;  q     0  k    , 2 , 1  ...   s .
                                      k  t t 1    k  t t 2
                                 Тоді перший доданок правої частини рівності (2) зникає і
                            отримуємо
                                                   s t 2  d  L  L  
                                                      
                                           W                  q  k  dt .         (д)
                                                                    
                                                  k  1 t 1  dt  q  k  q k  
                                 Якщо отриманий вираз застосувати для справжнього і кі-
                            нематично можливого переміщення системи з положення 1 в
                            положення 2 (рис.71) за один і той же проміжок часу, то ма-
                            тимемо:
                                 для справжнього переміщення, координати якого  задово-
                            льняють рівняння Лагранжа другого роду (3.198),  W        0 ;
                                 для  кінематично  можливого  переміщення,  координати
                            якого  не  задовольняють  рівняння  Лагранжа  другого  роду,
                             W    0 .
                                 Отже, принцип обгрунтовано. Вперше це зробив Гаміль-
                            тон в 1834 р. Незалежно від нього і в більш загальній формі,
                            яка охоплює неконсервативні системи і системи з нестаціона-
                            рними в’язями, принцип був доведений М.В.Остроградським (Д-
                            15) в 1848 р. В стислій формі його можна сформулювати так:

                                  Серед всіх можливих траєкторій руху справжня траєкто-

                                                                                          77
   200   201   202   203   204   205   206   207   208   209   210