Page 205 - 79
P. 205
Загальні теореми динаміки
де k 1 ,2 , ..., s , то згідно з рівністю (з) (див. § 36.1) матимемо,
що
s d L s d L L
L q q . (в)
k
k
dt q dt q q
k1 k k 1 k k
Підставимо (в) в рівність (б) і врахуємо, що інтеграл від
суми дорівнює сумі інтегралів
s t 2 d L s t 2 d L L
W q dt q dt .
k
k
k1 t 1 dt q k k1 t dt q k q k
1
Проінтегрувавши перший вираз, отримаємо
s L t 2 s t 2 d L L
W q k q k dt . (г)
k 1 q k t 1 k 1 t 1 dt q k q k
Оскільки положення системи 1 і 2 фіксовані (див. рис.
71), то q 0 ; q 0 k , 2 , 1 ... s .
k t t 1 k t t 2
Тоді перший доданок правої частини рівності (2) зникає і
отримуємо
s t 2 d L L
W q k dt . (д)
k 1 t 1 dt q k q k
Якщо отриманий вираз застосувати для справжнього і кі-
нематично можливого переміщення системи з положення 1 в
положення 2 (рис.71) за один і той же проміжок часу, то ма-
тимемо:
для справжнього переміщення, координати якого задово-
льняють рівняння Лагранжа другого роду (3.198), W 0 ;
для кінематично можливого переміщення, координати
якого не задовольняють рівняння Лагранжа другого роду,
W 0 .
Отже, принцип обгрунтовано. Вперше це зробив Гаміль-
тон в 1834 р. Незалежно від нього і в більш загальній формі,
яка охоплює неконсервативні системи і системи з нестаціона-
рними в’язями, принцип був доведений М.В.Остроградським (Д-
15) в 1848 р. В стислій формі його можна сформулювати так:
Серед всіх можливих траєкторій руху справжня траєкто-
77