Page 145 - 79
P. 145

Загальні теореми динаміки

                            зьким вченим Ш.Делоне в книзі “Трактат раціональної механіки”.

                                            § 23.1 Поняття про силу інерції
                                 Спочатку  зазначимо,  що  в  класичній  механіці  важко
                            знайти поняття (термін), яке викликала б стільки суперечли-
                            вих тлумачень, як поняття про силу інерції, яке вперше, як бу-
                            ло сказано вище, було введено в 1856 р. французьким вченим
                            Ш.Делоне (Д-8). Реальні чи фіктивні сили інерції? До чого во-
                            ни прикладені? До рухомої точки чи до матеріального об’єкта,
                            який викликає пришвидшений рух точки? Ось основні питан-
                            ня, на які вчені дають суперечливі відповіді. Детально це роз-
                            глянуто в книзі А.Ю.Ішлінського (Д-11) “Классическая меха-
                            ника и силы инерции” (-М.: Наука, 1987).
                                 Суперечливі відповіді на поставлені запитання, очевидно,
                            пояснюються тим, що: по-перше, відсутнє чітке, всеохоплюю-
                            че визначення сили (наприклад, взаємодію між елементарни-
                            ми частинками в ядрі, атомі описують енергією, а не силою);
                            по-друге, метафізичним оперуванням поняття сили поза часом
                            і  простором  класичної  механіки;  по-третє,  ігноруванням  діа-
                            лектичної взаємодії між категоріями  “причина”  і  “наслідок”.
                            Згідно з діалектикою, якщо сила є причиною руху, то сам рух
                            може стати причиною сили.
                                                                       Для  введення  понят-
                                                                 тя  “сила  інерції”  розгля-
                                                                 немо  матеріальну  точку
                                                                  K , що взаємодіє з деяким
                                                                 матеріальним  об’єктом  A
                                                                 (рис.  52),  який  в  даному
                                                                 випадку  можна  назвати
                                                                 просто  в’яззю,  бо  він  об-
                                                                                      
                                                                  межує рух точки  K  в про-
                                       Рис.  52                  сторі.  Позначимо  F силу,
                                                                з якою в’язь  A  діє на точ-
                            ку  K .  Під  дією  сили  F   точка  K   почне  рухатись  з  деяким
                            пришвидшенням,  величина  і  напрям  якого  визначається  за
                            другим законом Ньютона
                                                              
                                                         m a   . F                                           (а)




                                                                                          43
   140   141   142   143   144   145   146   147   148   149   150