Page 144 - 79
P. 144

Теоретична механіка. Динаміка


                                   4 ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ МЕХАНІКИ

                                  Принцип (від лат. principium — початок, основа) — це основне, ви-
                            хідне положення деякої теорії, вчення, науки, світогляду і т. ін.
                                 Загальними  принципами  механіки  називають  положення
                            (твердження), яке відображає залежність між мірами механіч-
                            ного руху матеріального об’єкта і діями на нього. В кожному
                            принципі механіки потенціально міститься повна інформація
                            про механічний рух або рівновагу матеріальної системи, тому
                            кожний  принцип  механіки  може  бути  покладений  в  основу
                            побудови  теоретичного  курсу  механіки.  Так,  Л.Д.Ландау  і
                            Є.М.Ліфшин в книзі  “Механіка” (М.: Наука, 1965) теоретич-
                            ний курс механіки побудували на принципі найменшої дії.
                                 Принципи механіки діляться на дві групи: диференціальні
                            і інтегральні. До першої групи відносяться: принцип умовного
                            зрівноваження сил, принцип можливих переміщень, принцип
                            Гаусса. Математичним відображенням цих принципів є дифе-
                            ренціальні рівняння або нерівності. До другої групи принци-
                            пів  відносяться  принцип  найменшої  дії,  принцип  Мапертюї-
                            Лагранжа тощо.

                                 § 23 Принцип умовного зрівноваження сил

                                 Термінологія “Принцип умовного зрівноваження сил” ві-
                            дображає сутність цього принципу. Згідно з прийнятою в ме-
                            ханіці  термінологією  його  найчастіше  називають  принципом
                            Д’Аламбера, хоча вірніше його треба було б назвати принци-
                            пом  Германа-Ейлера-Д’Аламбера,  бо  петербурзькі  академіки
                            Я.Герман (Д-3) в 1716 р., Л.Ейлер (Д-9) 1737 р. в своїх науко-
                            вих роботах встановили цей принцип. Тільки в 1743 францу-
                            зький  вчений  Д’Аламбер  (Д-6)  в  своїй  книзі  “Traite  de
                            Dynamik” вказав метод, за допомогою якого розв’язування за-
                            дач динаміки за формою зводилось до розв’язування задач ме-
                            тодами статики. Однак з незрозумілих причин вказаний прин-
                            цип в більшості підручників з механіки, фізики виключно по-
                            в’язується з  іменем Д’Аламбера. В російській літературі цей
                            принцип інколи називають Петербурзьким принципом, оскіль-
                            ки Я.Герман і Л.Ейлер були академіками Петербурзької АН.
                                  Сучасне  формулювання  принципу  умовного  зрівноваження  сил
                            опирається на термін “сила інерції”, який був введений в 1856 р. францу-

                            42
   139   140   141   142   143   144   145   146   147   148   149