Page 22 - 72

Якщо проблему управлінських рішень розглядати в ма-
сштабі всього народногосподарського комплексу, то неважко
помітити ієрархічний, рівневий характер усієї системи рішень.
Це означає, що рішення більш низького рівня, хоча і є дещо
автономними, завжди носять підлеглий характер. Вони покли-
кані деталізувати і конкретизувати рішення більш високого
рівня. Можна назвати такі рівні рішень (зверху – вниз): рівень
народного господарства, рівень галузі, рівень підприємства чи
фірми, рівень підрозділу підприємства і, нарешті, рівень
окремого виконавця. Для деяких рішень можливий і інший,
територіальний зріз.
В управлінських рішеннях знаходять відображення
знання та оцінки наших можливостей, аналіз навколишніх
умов і прогнозні оцінки їх змін. Ми вже говорили, що управ-
лінське рішення – це вибір альтернатив, спрямованих на дося-
гнення поставленої мети. Але після того, як з багатьох альтер-
натив обраний визначений варіант, він у свою чергу трансфо-
рмується в мету для підрозділів більш низького рівня. Таким
чином, ціль можна визначити, як безальтернативне управлін-
ське рішення.
Розглянемо це на прикладі. Припустимо, що керівник
компанії поставив перед собою ціль домогтися успіху в боро-
тьбі з конкурентами. Для цього він прийняв рішення проаналі-
зувати стан ринку вироблених товарів і прийшов до висновку
про перспективність освоєння нового виробу. Освоєння випу-
ску цього виробу стає стратегічною метою компанії на май-
бутній період. У свою чергу, досягнення цієї мети потребує
прийняття ряду рішень як по підприємству загалом, так і по
окремих структурних підрозділах. При цьому цілком можлива
поява нових приватних тактичних цілей (наприклад, щодо
освоєння нових технологій та ін.). Їх здійснення, в свою чергу,
неможливе без організаційних рішень конкретних виконавців,
що також можуть бути сформульовані як приватні цілі (на-
приклад, освоєння нової кваліфікації чи нових методів роботи
та ін.).
Таким чином, природа рішень і цілей та сама. Якщо зов-
нішні умови накладають обмеження на можливість альтерна-
тивних рішень, то рішення стає єдиноможливим і перетворю-
ється в мету. У свою чергу, ми нерідко стикаємось з недостат-
ньо конкретними цілями, що за своїм змістом є нічим іншим

17