Page 9 - 6904

криві. Різке викривлення графіка пояснюється похибками вимірів. Якби

експеримент повторили з використанням засобів вимірювання більш високої
точності, то одержали б менші похибки, а ламана крива більше відповідала б
плавній кривій.
Однак можуть бути і винятки, тому що іноді досліджуються явища, для яких у

визначених інтервалах спостерігається швидка стрибкоподібна зміна однієї з
координат. У таких випадках необхідно особливо ретельно з’єднувати точки кривої.
Інколи при побудові графіка спостерігається різке віддалення однієї або двох

точок від кривої. У цьому випадку спочатку потрібно проаналізувати фізичну
сутність явища, і якщо немає підстав до стрибку функції, то таке різке відхилення
можна пояснити грубою похибкою.

Часто при графічному зображенні результатів експерименту доводиться мати
справу з трьома змінними b=f(x, y, z). У цьому випадку використовують метод
поділу змінних. Одній з величин z у межах інтервалу вимірів (z 1- z n) надають кілька

послідовних значень. Для двох інших змінних х та y будують графіки функцій y=f i
(x) при z i = const. У результаті на одному й тому самому графіку одержують
сімейство кривих y=f i (x) для різних значень z.
При графічному зображенні результатів експерименту великого значення

набуває вибір масштабів та координатної сітки.
Координатні сітки бувають рівномірні та нерівномірні. У рівномірних

координатних сіток ординати та абсциси мають рівномірну шкалу.
Нерівномірна координатна сітка використовується для більшої наочності у
випадках, коли функція має різко змінюваний характер. З нерівномірних
координатних сіток найбільшого поширення набули напівлогарифмічні,

логарифмічні та імовірнісні.
Напівлогарифмічна сітка має рівномірну шкалу на ординаті та логарифмічну
шкалу на абсцисі.

Логарифмічна координатна сітка має на двох осях логарифмічні шкали.
Імовірнісні координатні сітки мають на ординаті, як правило, рівномірну
шкалу, а на осі абсцис - імовірнісну шкалу.

Доцільність використання нерівномірної функціональної сітки пояснюється,
крім вищезазначеного, бажанням представити функцію, що досліджується, у вигляді
прямої, що підвищує точність побудови. При цьому здійснюється так зване

вирівнювання, тобто криву, що побудована за дослідними даними, представляють
лінійною функцією. Нехай, наприклад, для деякої емпіричної кривої підібрана
функція типу Процес вирівнювання буде таким. Наведений вираз перетворюється
за допомогою логарифмування у вираз Якщо ми позначимо то одержимо лінійну

формулу графіком якої буде пряма лінія.

9