Page 8 - 6904

Процес підбору емпіричних формул складається з двох етапів. На першому

етапі дані вимірів наносять на сітку прямокутних координат, поєднують
експериментальні точки плавною кривою і вибирають орієнтовно вид формули. На
другому етапі обчислюють параметри формул, які найкраще відповідали б
прийнятій формулі. Підбір емпіричних формул необхідно починати з найбільш

простих виразів.
Криві, що побудовані за експериментальними точками, вирівнюють за
допомогою статистичних методів. Наприклад, методом вирівнювання, який полягає

в тому, що криву, яку побудовано за експериментальними точками, представляють
лінійною функцією. Для знаходження параметрів заданих рівнянь часто
використовують метод середніх та найменших квадратів.

Для дослідження закономірностей між явищами (процесами), які залежать від
багатьох факторів, використовують кореляційний аналіз.
У процесі проведення експерименту виникає потреба перевірити відповідність

експериментальних даних теоретичним передумовам, тобто перевірити гіпотезу
дослідження. Перевірка експериментальних даних на адекватність необхідна також
у всіх випадках на стадії аналізу теоретико-експериментальних досліджень. У
практиці адекватності використовують різні критерії: Фішера, Пірсона,

Романовського.

3. Графічна інтерпретація результатів експерименту

При обробці результатів вимірів та спостережень широко використовують
методи графічного зображення. Графічне зображення надає найбільш наочне

уявлення про результати експерименту, дозволяє краще пізнати фізичну сутність
досліджуваного процесу, виявити загальний характер функціональної залежності
змінних величин, що вивчаються, встановити наявність максимуму або мінімуму
функції.

Для графічного зображення результатів досліджень, як правило,
використовують систему прямокутних координат. Якщо аналізується графічним

методом функція y=f(x), то наносять в системі прямокутних координат значення х 1
y 1, х 2 y 2, …, х n y n. Перш ніж будувати графік, необхідно знати хід (перебіг)
досліджуваного явища. Як правило, експериментатор має орієнтовне уявлення про
якісні закономірності та форму графіка з теоретичних досліджень.

Точки на графіку необхідно з’єднувати плавною лінією таким чином, щоб
вона проходила найближче до всіх експериментальних точок. Якщо з’єднати точки
прямими відрізками, то одержимо ламану криву. Вона характеризує зміну функції за

даними експерименту. Звичайно функції мають плавний характер. Тому при
графічному зображенні результатів дослідження слід проводити між точками плавні

8