Page 37 - 6901

У категорійних походах часто використовуються
вітрозахисні маски на обличчя. Кращі маски – вовняні,
сплетені разом з лижною шапочкою.
Групове спорядження для лижних походів також слід
ретельно добирати. Для ночівлі в польових умовах
використовуються переважно багатомісні утеплені намети й
багатомісні або секційні спальні мішки. Для обігріву в нічний
час використовуються збірні або складні металеві печі, що
виготовляються з легких термостійких металів.
Крім достатньої кількості добре загострених сокир, у
зимових походах слід мати туристську пилку.
Ремонтний набір має бути пристосованим для виконання
різного роду ремонтних робіт – від шиття до лагодження
лижного спорядження.
Невелика тривалість світлового дня, сніг і низька
температура не дозволяють швидко приготувати гарячий обід,
тому туристи-лижники, як правило, переходять на дворазове
гаряче харчування (повноцінні сніданок і вечеря) з сухим
калорійним обідом (бажано забезпечити себе надійними
термосами для гарячих напоїв).
Більшість категорійних лижних походів планується на
другу половину зими, коли збільшується тривалість
світлового дня й ущільнюється стійкий сніговий покрив.
У лижному поході пересуватися доводиться переважно
сніговою цілиною, тому необхідним додатковим елементом
техніки лижного туризму є прокладання (троплення) лижні,
що найчастіше доводиться робити з наплічником за плечима.
Турист-лижник повинен володіти специфічними
способами, руху як на лижах, так і без них, тобто технікою
лижного ходу при пересуванні з рюкзаком, підйому, спуску,
повороту, гальмуванню на лижах, руху без лиж засніженими
скельними, льодовими схилами з самостраховкою, подолання
водних перешкод у зимовий період.
Турист-лижник повинен уміти:
 долати перешкоди на лижах (ями, переправи тощо);
 долати важкопрохідні лісові хащі з завалами,
буреломами та ін.;
37