Page 38 - 6901

 організовувати транспортування потерпілих із
використанням підручних засобів.
У лижному туризмі надзвичайно важливим є ретельний
добір учасників за фізичними і психологічними даними. У
поході необхідно забезпечити рівномірний розподіл вантажу й
однакову зайнятість учасників при виконанні похідних робіт –
від прокладання лижні до влаштування бівуаку. Парадокс
лижної подорожі в тому, що найкомфортніше людина почуває
себе на лижні й найменш комфортно – на привалах.
Влаштування стоянки, власне стоянка, а потім згортання
табору й підготовка до виходу знесилюють і стомлюють
більше, ніж основна робота.
Водний туризм. Це дуже привабливий вид туризму.
Серед водоймищ, якими подорожують туристи – бурхливі
гірські і спокійні рівнинні річки, озера й моря. Різноманітні
плавучі засоби – дерев’яні і пластмасові човни, надувні човни
розбірні байдарки, катамарани, плоти на надувних елементах
тощо. Основні вимоги до туристських суден – легкість,
надійність, транспортабельність, місткість, запас плавучості,
маневреність.
На рівнинних річках із повільною течією, озерах,
водосховищах, у прибережній морській зоні доцільніше
використовувати веслові човни, туристські байдарки, каное,
тобто судна, що забезпечують необхідну швидкість руху за
допомогою активного веслування (здебільшого у спортивних
походах до III категорії складності). Надувні човни,
катамарани, плоти використовуються частіше на річках
передгір’їв і гірських річках, де швидкість течії перевищує 1,5
м/с. На цих суднах веслування застосовується в основному як
засіб керування і маневрування, а швидкість руху
забезпечується течією.
Крім стандартного набору особистого і групового
спорядження, турист-водник має бути забезпечений
індивідуальними рятувальними засобами (корковим поясом,
рятувальним жилетом тощо). На річках із швидкою течією
необхідно мати «мокре» взуття для посадки й висадки у воду.
Голова повинна бути захищена шоломом (типу хокейного) на
38