Page 40 - 6901

Відстань, яку здатна подолати група за один день, може
досягти 100–150 км. Велотуризм має певні переваги порівняно
з пішохідним туризмом: швидкість руху в ньому в кілька разів
вища, отже, за один похід можна побачити більше цікавих
місць. Велосипед проїде майже скрізь, де пройде пішохід, а
там, де проїхати неможливо, велосипед можна провести або
перенести на руках. Тому не дивно, що географія велотуризму
майже збігається з географією пішохідного туризму.
З усіх сучасних типів велосипедів найпридатнішими для
туризму є спортивно-туристські й гірські велосипеди.
Дорожні велосипеди можуть використовуватися для
одноденних і некатегорійних походів на рівнинній місцевості.
Спортивно-туристські велосипеди повинні відповідати
спеціальним вимогам: мати невелику вагу, бути міцними й
надійними в експлуатації, мати обов’язковий набір передач із
значним діапазоном передатного числа (співвідношення
кількості зубців на ведучій шестерні з числом зубців на
шестерні заднього колеса). Оскільки зусилля велотуриста
спрямовуються на подолання підйомів, особливого значення
набуває збільшення кількості передач. Велосипед потрібно
добре підготувати до тривалої подорожі: перевірити й
відрегулювати всі вузли, визначити оптимальну висоту керма,
перевірити зручність сідла. Велосипед додатково оснащується
надійними переднім і заднім багажниками. Деякі речі можуть
закріплюватися на рамі або на стояках (ремонтний набір,
аптечка, фляга для води тощо).
При вантаженні багажу треба мати на увазі, що
наявність переднього багажника вирівнює навантаження на
колеса й підвищує загальну стійкість велосипеда. Оптимальна
вага вантажу в передньому багажнику не повинна
перевищувати 20 % від усього багажу. Основний вантаж
розміщується у спеціальному велорюкзаку, надійно
припасованому до заднього багажника.
В особистому спорядженні велотуриста, на доповнення
до стандартного туристського набору, обов’язково повинні
бути велотруси (вовняні і бавовняні), взуття з жорсткою
передньою частиною підошви (велотуфлі, кросівки),
40