Page 45 - 6863

7. Приділіть увагу світлу. Увімкніть настільну лампу, але не направляйте світло прямо
в обличчя. Ви не повинні бути білою плямою, однак і брак світла - це теж мінус.
8. Не забудьте про якісний звук. Для співбесіди по Skype краще придбати навушники з
мікрофоном, оскільки вбудований у веб-камеру мікрофон часто підводить.
9. Одягніться належним чином. Одягніться так, як би ви одягнулися для цього
співбесіди. Не потрібно надягати сорочку з краваткою і шорти, вважаючи, що співрозмовник все
одно цього не помітить. Можливо, вам доведеться все-таки встати, скажімо, за документами, і тоді
ваша «таємниця» розкриється.
10. Говоріть з ентузіазмом. Посміхайтеся і розширено відповідайте на всі питання,
уникаючи односкладових «так» і «ні».

9.3 ФОРМУВАННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В ОСОБИСТИХ ЗДІБНОСТЯХ

Впевненість у собі є властивістю особистості, ядром якої виступає позитивна оцінка
індивідом власних навичок та здібностей як достатніх для досягнення значущих для нього цілей та
задоволення його потреб. Важливим при формуванні впевненості у собі є не стільки об'єктивний
життєвий успіх, статус тощо, скільки суб'єктивна позитивна оцінка результатів власних дій та
оцінки, що надходять з боку значущих людей. Позитивні оцінки наявності, «якості» й
ефективності власних навичок та здібностей визначають соціальну сміливість у постановці нових
цілей та визначенні завдань, а також ініціативу, з якою людина береться за їхнє виконання.
Важлива наявність позитивного образу Я, що включає прийняття себе, адекватну самооцінку,
прийняття відповідальності за власні рішення та життя в цілому, турботу про своє Я як духовне,
так і фізичне, задоволеність собою та життям, доброзичливість, спокій та самодостатність. Тому
дуже важливо формувати позитивний образ Я у дитини із раннього дитинства. Не тільки батьки,
але і кожний значущий для дитини дорослий, має поважати її прагнення до самоствердження,
допомагати їй утримувати свою поведінку у певних межах й уникати такого з нею поводження,
яке може викликати в неї сумніви у власних силах й своїй значимості та підірвати, ще не стійке,
відчуття впевненості в собі.
Впевненість у собі є необхідною умовою існування особистості як суб'єкта активності,
здатного до самостійного вибору цілей. Самоорганізація особистості на суб'єктивному рівні
неможлива без відчуття впевненості у собі, як повноцінного оволодіння собою, своєю сутністю, як
здатності самостійно ставити цілі та діяти відповідно до них, зберігаючи адекватну критичну
позицію стосовно самого себе, здатності передбачати результати дій до їх виконання, самостійно
будувати стратегію досягнення цілей відповідно до внутрішніх особистісних змістів. Це означає
вміння співвідносити потреби, що виникають, з власними можливостями та з прийнятними для
даної людини способами реалізації, що відповідає соціокультурним орієнтирам даного суспільства
в кожній конкретній ситуації.
Людина постійно змінюється, змінює її кожна дія. Саморозвиток полягає в постійному
«виході людини за межі себе», межі свого досвіду, а кожний такий «вихід» призводить до зміни
самого досвіду, тобто себе самої, і це продовжується нескінченно. «Вихід людини за межі себе»
пов'язаний з певним рівнем впевненості людини у собі в тій чи іншій сфері її життєдіяльності.
Таким чином, у різних сферах життєдіяльності людині властивий різний ступінь, чи рівень
впевненості у собі в залежності від того, наскільки вона здається авторитетною та успішною сама
собі в різних сферах життя у своєму минулому досвіді, а також в залежності від того, наскільки
для неї значуща сама по собі та чи інша сфера життя. Таким чином, результат будь-якої не
передбачуваної активності заздалегідь невідомий, і людині необхідна певна міра впевненості у
собі, щоб бути здатною на вчинок, чи, іншими словами, необхідна віра у власні можливості, саме
вона робить реальної постановку цілей.
Повноцінний розвиток людини як особистості та суб'єкта діяльності неможливий без
спілкування. Теоретичний розгляд формування Я-концепції, позитивного самовідношення,
первинності довіри світу свідчить про те, що впевненість у собі формується та виявляється саме в
спілкуванні. У процесі спілкування формується інтегральна оцінка себе, своєї цінності в даній
реферативній групі, свого соціально-комунікативного рангу, який певною мірою визначає
самооцінку та рівень домагань.