Page 18 - 6863

соціального прошарку. Тобто модель державної молодіжної політики США передбачає державне
регулювання процесу вирішення молодіжних проблем на досить обмеженому рівні.
Аналіз досвіду формування і здійснення молодіжної політики в розвинених країнах
свідчить, що державне регулювання в цій сфері є найбільш складним і важливим питанням, і
ефективність такої політики має тенденцію до зниження як у випадку перевищення повноважень
держави та її надмірного втручання, так і під час мінімізації використання державних механізмів.
Головним аспектом успішності державної молодіжної політики є здатність суспільства
забезпечити необхідний баланс державних і громадських засад у зазначеній сфері.
Провадження державної молодіжної політики за німецькою моделлю передбачає за
наявності потужної законодавчої бази помірне втручання держави в життя і справи молоді та
надання державної допомоги саме тій категорії молоді, яка відчуває в ній крайню потребу, а також
залучення широкого загалу молоді до самостійного вирішення власних проблем. Таким чином,
можна констатувати, що в більшості європейських країн молодіжна політика покликана сприяти
молодим людям у становленні їх життєвого шляху, зокрема, в забезпеченні зайнятості і активної
участі молоді в суспільних процесах.
Треба особливо відмітити, що найважливішою складовою частиною механізму
молодіжної політики в усіх країнах Західної Європи є неурядові (суспільні) організації (НВО).
Вони різноманітні за своїми завданнями і програмами. Майже в усіх західних країнах матеріальну
підтримку молодіжним програмам надають не тільки державні структури. Чималі кошти витрачає
на це і приватний бізнес. Таким чином він демонструє розуміння своєї соціальної відповідальності
за майбутнє країни. Але цьому сприяють законодавчо встановлені податкові пільги для тих, хто
піклується про підростаюче покоління.
Більшість європейських країн мають триступінчату, каскадну структуру реалізації
молодіжної політики:
перший рівень – законодавча база і загальні напрями її реалізації розробляються на рівні
центрального уряду;
другий рівень – уряд, у свою чергу, делегує можливості її здійснення регіональним і
муніципальним адміністраціям;
третій рівень – молодіжні громадські організації.
Узагальнюючи вищевикладене, для стимулювання самостійної зайнятості населення, у
тому числі самозайнятості випускників ВНЗ за фахом, та підприємницької ініціативи молоді
державою передбачено:
- запровадження на базі центрів зайнятості принципу «єдиного вікна» для надання
усім бажаючим безоплатної консультативної та організаційно-правової допомоги з
питань започаткування та ведення бізнесу, а також легалізації статусу самозайнятої
особи. З бажаючими започаткувати власну справу проводиться комп’ютерна
діагностика на виявлення схильностей до зайняття підприємництвом та
організовуються курси цільового призначення з напрямів: «Вирощування овочів»,
«Вирощування грибів», «Кролівництво», «Свинарство», «Птахівництво»,
«Розведення хутрових тварин», «Заготівля сільськогосподарських продуктів та
сировини» тощо та курси підвищення кваліфікації з основ підприємницької
діяльності;
- організація Всеукраїнського конкурсу бізнес-планів для молоді (^ Наказ
Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Державного комітету
України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про затвердження
Положення про Всеукраїнський конкурс бізнес-планів підприємницької діяльності
серед молоді» № 1031/45 від 05.04.2007) у двох номінаціях: «Виробництво, сфера
послуг і торгівля» та «Соціальний проект». Конкурс проводиться у три тури:
перший – на регіональному рівні (організацію конкурсу і проведення тренінгів для
учасників покладено на структурні підрозділи з реалізації державної молодіжної
політики, молодіжні центри праці та інші громадські організації); другий – робота
Експертної ради, до складу якої запрошують фахівців інвестиційних, фінансових та
консалтингових підприємств, фінансових фондів, у тому числі міжнародних (не