Page 26 - 6832
P. 26

3 Параметричні критерії розбіжностей для двох сукупностей. Критерії Фішера і Кохрена

            Параметричні  критерії  можна  застосовувати  при  визначенні  розбіжності  параметрів  розподілу
        сукупностей.
            Порівняння  двох  середніх.  Завдання  такого  плану  трапляються  тоді,  коли  необхідно
        переконатися  в  тому,  чим  викликана  розбіжність  середніх,  отриманих  на  підставі  наявних  двох
        вибірок з однієї генеральної сукупності випадкових величин X і Y обсягами n 1 і n 2. Іншими словами,
        чи  зумовлена  ця  розбіжність  впливом  випадкових  величин  і  обмеженим  обсягом  вибірки  або  ж
        справді  існує  розбіжність  між  центрами  розподілів  (систематичними  похибками  приладів,
        продуктивністю праці, довговічністю, надійністю тощо).
            Для випадку з відомим СКВ генеральних сукупностей.
            Відомі  σ x  і  σ y  величин  X  і  Y.  Висуваємо  гіпотезу  H 0:  v х=v y  при  альтернативній  H 1:  v х  ≠  v y.
        Необхідно визначити, чи істотна розбіжність між середніми х  і у , отриманими відповідно з вибірки
        обсягом п 1 для випадкової величини Х і  обсягом п 2 для випадкової величини Y.
            Позначимо
                                                      x   y     ; u

                                                               Mu  .
                                                       x      y
            Розглянемо різницю и як параметр Z, тобто у вигляді нормованої різниці
                                               u   Mu      (x      ) y  ( x   y )
                                         Z              
                                                                   
                                                    u                  (x  ) y
                          2           y 2
                   2
                                2
                        x  ,                                             0
            де     x            y         а при висунутій гіпотезі    x     y
                         n            n
                          1            1
            Величини  Хі  Y  —  незалежні  величини,  для  яких         2 (x    ) y    2 (x )   2 (  ) y   тому
        можна записати

                                                                    2     y 2
                                                          2        x  
                                                           x y                                             (2.7)
                                                                   n      n
                                                                    1       2
            Для перевірки правильності гіпотези використовують двобічну критичну область. З урахуванням
        виразу (16.1) значення статистичної характеристики
                                                              x   y
                                                     z 

                                                              2      2
                                                               x      y
                                                             n      n
                                                               1      2
            Значення  z  порівнюють  із  критичним  значенням          кр  =      /  .  Якщо  | | ≤    приймають
                                                                                                   кр
        гіпотезу Н 0.
            Для випадку з невідомими СКВ генеральних сукупностей. У цьому разі визначають емпіричне
        значення s і використовують статистичну характеристику
                                                     (x     ) y   (    )
                                                t                  x     y
                                                             S
                                                               (x  ) y
            розподілену за законом Стьюдента.
            Відомо, що для незалежних випадкових величин
                                                                 2
                                                     S        S    S  2
                                                       x  y    x      y


            За умови, що вибірки взято з однієї генеральної сукупності, тобто   =   =  , можна записати


                                                                                                               25
   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31