Page 93 - 6820

Зарубіжний досвід свідчить, що проблеми лідерства
вивчають різні науки. Психологія досліджує психологічні
особливості лідера. Соціологія розглядає лідерство з погляду
соціальної системи. Соціальна психологія вивчає лідерство
як процес взаємодії соціальних і психологічних чинників,
досліджує його механізми, розробляє методи відбору,
навчання, висування керівників залежно від характеру групи,
організації. За сучасних умов зростає роль управління в
житті суспільства, а це означає, що зростає значення
політичного лідерства також.
Західні дослідники розглядають проблему лідерства
на двох рівнях. На першому — переважно теоретичному —
робляться спроби загальнотеоретичного вирішення цієї
проблеми з допомогою різних філософсько-історичних і
політичних концепцій лідерства. Вирішення проблем на
другому рівні — переважно утилітарному — обмежується
емпіричними дослідженнями, розробкою практичних
рекомендацій.
Загальнотеоретичному рівню досліджень проблеми
лідерства властиві різні підходи. Так, американський
соціолог теоретичного прагматизму Дж. Дьюї стверджував,
що розвиток суспільства відбувається хаотично, «від ситуації
до ситуації» на підставі імпульсів, що надходять від лідерів.
Натовп веде за собою невелика кількість людей, котрі
знають, чого вони бажають.
Інший американський політолог С. Хук у монографії
«Герой в історії» писав, що історія є витвором великих
людей і тільки лідери можуть впливати на розвиток людства.
С.Хук фетишизував роль політичного лідера, уважаючи його
незалежним від народу, від класу; зокрема він стверджував,
що Друга світова війна стала не результатом загальної кризи

95