Page 92 - 6820

старовини. Так, вже античні історики Геродот, Фукдід,
Тацит, Плутарх і ін. ставили в центр історичних оповідань дії
видатних осіб - монархів, вождів, полководців - або
небожителів - богів.
Платон зображав лідера як людину, відмінну, з
природженою схильністю до знання, любов'ю до істини,
рішучим неприйняттям брехні. Його відрізняють скромність,
благородність, справедливість, душевна досконалість. Таким,
на думку філософа, є природжений філософ.
Значний внесок в розуміння політичного лідерства
вніс Н.Макіавеллі. Одним з перших він дав розгорнений опис
лідера-государя, розробив технологію політичної діяльності,
лідерської активності. В його трактуванні політичний лідер -
це государ, що об'єднує, репрезентує усе суспільство і
використовує для збереження свого панування і підтримки
громадського порядку будь-які засоби, у тому числі хитрість
і силу. Він вважав, що політик повинен поєднувати в собі
риси лева і лисиці: лисиці - щоб уникнути розставлених
капканів; лева - щоб скрушити супротивника у відкритому
бою. В своїй самій відомій роботі «Государ» Н. Макіавеллі
славить сильну особу володаря, непохитно затверджуючого
високу державну мету і інтереси.
В цілому теорія лідерства Н.Макіавеллі містить
чотири основні положення:
 влада лідера корениться в підтримці його
прихильників;
 підлеглі повинні знати, що вони можуть чекати від
свого лідера, розуміти, що він чекає від них;
 лідер повинен володіти волею до виживання;
 правитель - завжди зразок мудрості і справедливості
для своїх прихильників.
94