Page 589 - 6816
P. 589

теорій, а тому створили таку філософію, яка стала аморфною щодо
               політики.  Цю  ситуацію  понятійної  й  моральної  невизначеності
               використовує  посередня  людина  в  маніпулятивних  технологіях  та
               інформаційних війнах. Для самих філософів це обернулося тим, що

               вони  остаточно  втратили  свій  статус  у суспільстві  й  пріоритет
               перейшов до політиків.
                     Я-концепція  сучасного  філософа  загалом,  й  українського

               зокрема,  в  період  незалежності  формувалася  під  впливом  ідей
               постмодернізму.  У  цьому  контексті  С. Дацюк  ставить  завдання
               перед  філософами  –  «перевершити  ідеалізм»  [169,  с. 39]  у  його
               філософській і соціально-політичній продуктивності. Філософ  має

               слідкувати за адекватним уживанням філософських ідей тими, хто
               намагається  творити  комунікацію  в  суспільстві.  Поняття  –  це

               онтологічна  основа  суспільного  буття.  Їх  девальвація  тягне  за
               собою деградацію суспільства. На жаль, цієї взаємозалежності між
               Словом  і  суспільною  практикою  філософія,  на  відміну  від
               християнської релігії, не зрозуміла. У цьому контексті надзвичайно

               продуктивними та своєчасними є роздуми С. Дацюка про відносини
               філософів  і  політиків.  На  основі  ідеї  Г. Щедровицького  про
               колективну  миследіяльність,  він  виділяє  в  єдиному  процесі

               соціальної  взаємодії  три  складники:  мислення  –  комунікація  –
               діяльність.  Рівень  мислення  –  це  індивідуальна  миследіяльність
               «чистого»  філософа,  який  формує  систему  понять.  На  етапі
               дискурсу  відбувається  перехід  від  індивідуального  мислення  до

               колективного,  тобто  філософський  текст  стає  предметом
               колективного  осмислення.  Цей  етап  потребує  філософів-
               інтерпретаторів           («філософознавців»),              які     доносять         думку

               до учасників  дискурсу.  У  цьому  процесі  філософ-інтерпретатор
               виконує  функцію  модератора:  його  завдання  –  організувати
               адекватне  сприйняття  філософських  понять  учасниками  дискурсу.
               До осмислення філософського тексту мають долучитися історики,

               психологи,  науковці,  митці  й  освітяни  як повноправні  учасники
               колективної миследіяльності-дискурсу. Результати дискурсу мають
               бути  сформульовані  у  формі  ідеологічних  установок.  Після  цього

               настає час ідеологів і політиків. Вони через ідеологеми доводять до
               мас  філософські  ідеї  й мобілізують  їх  на  соціальну  активність.
               Роздуми  про взаємодію  філософів  як  метафізичних  персонажів  та

               істориків,  психологів,  митців,  освітян  як  концептуальних
               персонажів  і  політиків  у  контексті  дискурсивно-комунікаційних


                                                            589
   584   585   586   587   588   589   590   591   592   593   594