Page 589 - 6816

теорій, а тому створили таку філософію, яка стала аморфною щодо
політики. Цю ситуацію понятійної й моральної невизначеності
використовує посередня людина в маніпулятивних технологіях та
інформаційних війнах. Для самих філософів це обернулося тим, що

вони остаточно втратили свій статус у суспільстві й пріоритет
перейшов до політиків.
Я-концепція сучасного філософа загалом, й українського

зокрема, в період незалежності формувалася під впливом ідей
постмодернізму. У цьому контексті С. Дацюк ставить завдання
перед філософами – «перевершити ідеалізм» [169, с. 39] у його
філософській і соціально-політичній продуктивності. Філософ має

слідкувати за адекватним уживанням філософських ідей тими, хто
намагається творити комунікацію в суспільстві. Поняття – це

онтологічна основа суспільного буття. Їх девальвація тягне за
собою деградацію суспільства. На жаль, цієї взаємозалежності між
Словом і суспільною практикою філософія, на відміну від
християнської релігії, не зрозуміла. У цьому контексті надзвичайно

продуктивними та своєчасними є роздуми С. Дацюка про відносини
філософів і політиків. На основі ідеї Г. Щедровицького про
колективну миследіяльність, він виділяє в єдиному процесі

соціальної взаємодії три складники: мислення – комунікація –
діяльність. Рівень мислення – це індивідуальна миследіяльність
«чистого» філософа, який формує систему понять. На етапі
дискурсу відбувається перехід від індивідуального мислення до

колективного, тобто філософський текст стає предметом
колективного осмислення. Цей етап потребує філософів-
інтерпретаторів («філософознавців»), які доносять думку

до учасників дискурсу. У цьому процесі філософ-інтерпретатор
виконує функцію модератора: його завдання – організувати
адекватне сприйняття філософських понять учасниками дискурсу.
До осмислення філософського тексту мають долучитися історики,

психологи, науковці, митці й освітяни як повноправні учасники
колективної миследіяльності-дискурсу. Результати дискурсу мають
бути сформульовані у формі ідеологічних установок. Після цього

настає час ідеологів і політиків. Вони через ідеологеми доводять до
мас філософські ідеї й мобілізують їх на соціальну активність.
Роздуми про взаємодію філософів як метафізичних персонажів та

істориків, психологів, митців, освітян як концептуальних
персонажів і політиків у контексті дискурсивно-комунікаційних

589