Page 504 - 6816

на метафізичні основи буття [313, с. 505–506]. С. Ленкавський
поділяє такий підхід, бо світ тримається не на матеріальних засадах, а
на духовних. Така позиція дозволяє С. Ленкавському відокремити
ідеологію й філософію Д. Донцова від матеріалістичної філософії

(економічного матеріалізму). Підкреслимо принципові відмінності
націоналістичної ідеології від комуністичної: по-перше, проголошує
пріоритет духовного над матеріальним; по-друге, є носієм

національних цінностей, оскільки вони більш значущі, ніж соціально-
класові цінності; по-третє, є реальним планом перетворення
дійсності; по-четверте, це продукт свідомої волі тих, хто цю
ідеологію поділяє. Отже, ідеологія в розумінні С. Ленкавського має

бути позакласовою. Зазначені аспекти дозволили діячеві
національно-визвольного руху усвідомити, що ідеологія націоналізму

знаменує прихід у політику нової людини, яка покликала до життя
ідеологію націоналізму. Якщо соціально-класові ідеології
зорієнтовані на зміну соціально-економічних умов життя, то ідеологія
націоналізму ставила завдання «перетворити душу нового українця»,

бо лише таке перетворення може забезпечити соціально-економічні й
політичні зміни [313, с. 514–505]. Отже, ідеологія націоналізму
мусила подолати стихію психічного життя, сприяти вдосконаленню

української людини та створити нові умови соціально-політичного
життя.
Ідею особистості, людської гідності, культ героя
С. Ленкавський протиставляє комуністичним ідеологемам: «нова

історична спільнота», «радянський народ». На противагу «теорії
радянського способу життя» ідеолог розвиває «героїчну концепцію
життя». Історія довела, що радянські ідеологеми були надуманими

й не витримали історичного іспиту. С. Ленкавський відмежовується
від чинних ідеологій і висуває «примат духовного первня
у філософії та в суспільній діяльності», ідею «гідності людини як
Богоподібної істоти», «культ чести і лицарства, свободу думки і

досліду», «героїчну концепцію життя» [311, с. 499].
У середовищі українських емігрантів у Європі було доволі
активне інтелектуальне життя. У Мюнхені в 1971 р. відбулася

дискусія на тему «Справжня людина». У фонді С. Ленкавського
знаходимо такі роздуми: «Усі пошуки справжньої людини в
попередніх сторіччях дали гіпотези суперечливі…» [312, с. 524].

Ідеолог бачив актуальність цієї проблеми й висловив сподівання,
що її вирішить саме українська філософія: «Як добре було би, щоби

504