Page 112 - 6816

З часом принцип духовної ієрархії християнство використовує
для обґрунтування інтересів Церкви, яка накладає деякі табу й
обмеження на матеріальну та інтелектуальну діяльність людини,
що спричиняло виникнення суперечностей і викликало спротив з

боку активних людей. Середньовічне суспільство було пронизане
ідеєю небесної (духовної) ієрархії. На думку французького історика
Ле Гоффа (1924–2014), ця ідея заважала людині вдосконалювати

земне життя й водночас підривала віру в небесну ієрархію [301,
с. 155]. Небесна ієрархія знайшла втілення в земній ієрархії: ті, хто
моляться, ті, хто воюють, ті, хто працюють [301, с. 240].
Середньовічна людина не мала уявлень про свободу. Вільною

вважали того, хто мав впливового покровителя. Поняття «індивід»
мало негативну конотацію і стосувалося тих, хто проявляв ознаки

активності та свободи – це ловкач, пройдисвіт, місце такої людини
у в’язниці [301, с. 270]. Людина, яка пропонувала будь-яке
нововведення, ризикувала тим, що її дії могли підвести під поняття
гріховних [301, с. 303]. Християнське розуміння справедливості

було реакцією на складність проблеми справедливості, на
неможливість її однозначного розв’язання з об’єктивних позицій.
Посилання на божественне походження справедливості до часу

змушувало людину миритися з суперечностями, земними
труднощами та проблемами. Незважаючи на це, виникають
суперечності між християнськими принципами і потребами
суспільного розвитку. Божественне трактування справедливості не

змогло зупинити прихід Великої французької революції.
Підсумовуючи, зазначимо, що християнство, виступаючи проти
соціально-економічної й політичної ієрархії рабовласницького

суспільства, переосмислило її, але не скасувало. На місце
соціально-політичної ієрархії прийшла церковна, яка набула ще
жорстокіших форм і викликала проти себе обурення. Священики
узурпували право на поняття «особистість» й проголосили себе

духовно досконалими людьми. Епоху Просвітництва й Великої
французької революції можна розглядати як протест проти
релігійної ієрархії.

Ієрархічному принципу належав світоглядний пріоритет, поки
християнський богослов та ідеолог Реформації М. Лютер
(1483–1546) не обґрунтував духовну рівність усіх християн [336,

с. 15]. Під впливом протестантизму в суспільній свідомості
запанувало вчення про «священство всіх вірян» [544, с. 19].

112