Page 27 - 6792
P. 27

приплив  нафти,  і  вона  буде  працювати  без  ускладнень.
            Ймовірність  викликання  припливу  в  кожній  свердловині
            дорівнює 0,9.
               Побудуємо    ряд   розподілу   випадкової    величини – ряд
            свердловин, у яких викликається приплив. Випадкова величина Х
            може набувати значень: 1Х5.
               Ймовірність Р і того, що подія А відбудеться під час першого
            випробування буде:
               Р 1 = Ймов{Х = 1};
               Х 1 = 1; Р 1 = Ймов {Х = х 1}; Р 1 = Ймов {Х = х 1}= 0,1.
               Х 2=2.  Ймовірність  Р 2  того,  що  подія  не  відбудеться  при
            першому випробуванні, а відбудеться при другому:
               Р 2 = Ймов {Х = х 2}Р(1-Р) = 0,90,1 = 0,09.
               Х 3 =3. Ймовірність Р 3 того, що подія не відбудеться ні під час
            першого  випробування,  ні  під  час  другого,  а  лише  під  час
            третього: Р 3= Ймов {Х = х 3}Р(1-Р)Р = 0,081, і так далі:
               х 4 = 4; Р 4 = Ймов {Х = х 4}РРР(1-Р) = 0,0729,
               х 5 = 5; Р 5 = Ймов {Х = х 5}РРРР = 0,6561.
               Під подією розуміємо виклик припливу нафти

              Х і     х 1       х 2         х 3        х 4         х 5
              Р і   Р 1 = 0,1   Р 2 = 0,09  Р 3 =0,081  Р 4 =0,0729  Р 5 =0,6561

               Функція  розподілу  –  це  ймовірність  того,  що  випадкова
            величина Х набуває значення, нижче від границі х, при цьому х –
            деяка поточна змінна:
                                  F(x) = Ймов{Xx}.
               Функцію  розподілу  називають  також  інтегральним  законом
            розподілу.
               Нехай Х – наробіток до відмову в годинах.
               Для випадку, коли Х = х = 100 годин
               F(x  =  100  год)  =  0,2  –  з  такою  ймовірністю  наробіток
            виявиться менше 100 годин.
                            Властивості функції розподілу

               1. Функція  розподілу  є  не  спадаючою  функцією  свого
            аргументу х, тобто для х 2х 1 F(х 2)F(х 1).
               2. F(х) є невід’ємною функцією і набуває значень ймовірності

                                          27
   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32