Page 85 - 6786

– збирання та обробка релевантної інформації;

– зіставлення показників, що характеризують діяльність

підприємства, із нормативними значеннями (наприклад, середньо
галузевими, базовими (попередніх років), показниками конкурентів);

– фіксування відхилень;
– висновки про нинішній стан об’єкта;

– прогнозування змін об’єкта у майбутньому.

Процес діагностики має супроводжуватися формуванням та

постійним поповненням інформаційної бази на підприємстві. Залежно від

методів отримання інформації розрізняють такі форми діагностики:

– аналітичну (безконтактні методи досліджень на основі

маркетингової та статистичної інформації);

– експертну (контактні методи досліджень – експертні опитування);

– імітувальну (модельну) (методи імітаційного моделювання).

Методи, які можна, застосовувати в процесі діагностики

конкурентоспроможності підприємства можна розділити на три групи:

– які дають можливість діагностувати місце підприємства на

ринку (модель М. Портера, Shell/DPM, БКГ, Хофера/Шенделя, методи

PIMS, «Мак-Кінзі);

– які характеризують фінансово-економічну діяльність

підприємства (фінансовий, економічний, маржинальний аналіз);

– які характеризують рівень менеджменту підприємства

(LOTS, ситуаційний аналіз, експертих оцінок Дельфі, карт стратегічних

груп).

Технологія експертної діагностики в системі управління

конкурентоспроможністю підприємства може включати такі основні етапи:

1. Вивчення об’єкта дослідження підприємства: аналіз документації,

інтерв'ювання відповідальних (зацікавлених) осіб.

2. Виокремлення проблемних («вузьких») місць (якість, техпроцес,

фінанси, менеджмент тощо).

85