Page 95 - 6783

всеосяжної ширини. Для нього сама сутність людини – в її політичних

властивостях, є політичною, в обдаруванні людини мовою, чуттєвим
сприйняттям, в її спілкуванні, комунікаціях із собі подібними. Таке
розуміння політики можна назвати комунікативним (праксичним, від

грецького «праксіс» – життєва взаємодія людей, їхня самоцінна
діяльність).
Розуміння політики, що наголошувало на інституційному,
державному її рівні аналізу, було традиційним до кінця XIX ст.

Друга позиція (друга половина XIX ст. – переважно XX ст.) була
властива марксизму, поглядам М. Вебера, іншим мислителям, і
репрезентувала політику як владу, як планове й зорганізоване

прагнення її завоювання, а відповідно, як конфлікт, боротьбу, в якій ті,
хто утримує владу, забезпечує собі контроль над суспільством та
отримання благ (директивне розуміння політики).

«Політика» є одним із найбільш неоднозначних термінів. Це
проявляється насамперед у повсякденному житті, на рівні розхожих
інтерпретацій, коли політикою називають будь-які види діяльності з

самостійного керівництва: валютну політику банків, шкільну політику
міської чи сільської громади, прояви хитрощів, обережності,
таємничості, обачності тощо.
Серед наукових тлумачень політика постає як: одна із сфер

життєдіяльності суспільства; взаємодія класів, націй, держав між собою
і з владою; сукупність дій, заходів, установ, за допомогою яких
узгоджуються інтереси різних верств населення; прагнення, пов’язані із

здобуттям і використанням державної влади, цілеспрямованим впливом
на неї; участь у справах держави, визначення форм, завдань, змісту її
діяльності тощо.
Історична еволюція засвідчує незмінність фундаментальних

підвалин політики, оскільки, незалежно від зміни політичних режимів,
політика зберігає одні і ті ж самі суспільні функції, основними серед

яких є організаційна та регулятивно-контрольна. Тому,
узагальнюючи зазначені вище іпостасі політики, можна запропонувати
таке її визначення.
Політика – це є організаційна та регулятивно-контрольна сфера

життєдіяльності суспільства, в межах якої здійснюються
взаємовідносини різних соціальних груп та індивідів щодо завоювання,
утримання та використання інститутів публічної влади задля реалізації

своїх суспільно значущих потреб та інтересів, а також для збереження

95