Page 93 - 6783

Представники ж немарксистської точки зору (Д. Пікклз, Р. Даль, ін.)

вважають, що політика виникла одночасно з формуванням стійких груп
людей, об’єднаних спільними інтересами та цілями. У цих групах
виникають відносини панування і підпорядкування, поступово

формуються відповідні органи політичної влади та політичні інститути.
Відповідно, для первісного суспільства також були характерними
якісь початки політики, оскільки організація спільного полювання, не
говорячи вже про міжплемінні контакти, в чомусь носили політичний

характер. Але у первісному суспільстві управління загальними
справами не відокремлювалося у самостійну царину суспільного буття,
не було відстороненим від безпосередніх потреб, вигод, інтересів, і

відповідальність за здійснення публічних цілей несли всі члени роду.
Тобто суб’єктом управління тут виступала первісна община, всі її
члени. І лише із виникненням держави відбувається поступове

зосередження влади в руках обмеженого кола людей, формується
спеціальний апарат управління, який стає одним із чинників відчуження
індивідів від вирішення загальносуспільних справ.

Як відносно самостійна сфера суспільного життя політика виникла
на тому етапі суспільства, для якого була характерна поява соціальної,
етнічної, релігійної диференціації. Причини її пов’язані з ускладненням
механізмів матеріального виробництва (вдосконалення знарядь праці,

підвищення її продуктивності, розподіл праці), культурним процесом і
зростанням соціальної диференціації та мобільності.
Розрізняють дві основні парадигми у розумінні соціального

призначення політики. Перша (консенсусна) бере свій початок з
античності і призначення політики пов’язує з необхідністю узгодження
багатоманітних інтересів і потреб людей та забезпеченні таким чином
цілісності суспільства. Згідно з іншою (марксистською) парадигмою

політика й держава виникли як знаряддя не узгодження соціальних
інтересів, а класового панування. Таке розуміння політики можна

назвати конфліктологічним. Воно розкриває класовий аспект політики і
має таке ж право на існування, як і консенсусне. Варто зазначити, що
об’єктивно природа політики поєднує в собі ці два підходи, оскільки
політика реалізовує як загальні, так і часткові інтереси.

Впродовж розвитку світової політичної думки створено багато
концепцій, які по-різному трактують природу політики, визначають ті
чи інші фактори впливу на природу політики. Найбільш

розповсюдженими є теологічні, натуралістичні, соціальні пояснення
політики.

93