Page 49 - 6783

Концепції суспільно-політичної модернізації (представлені

ідеями Г. Алмонда, З. Бжезінського, Л. Пая) тенденцією розвитку
політичної системи вважають перехід від традиційного до сучасного
стану суспільства. Тут розрізняють два типи політичної модернізації: 1)

спонтанна (органічна), притаманна США, Канаді, Англії; 2) повторна
(неорганічна) або «модернізація навздогін» (країни Азії, Африки,
Латинської Америки). Основними проблемами політичної модернізації в
посткомуністичних країнах вважають: виведення з-під політичного

контролю економіки; створення відкритої соціальної структури;
формування інститутів, які забезпечують взаємну безпеку; розширення
політичної участі і поширення демократичних норм та цінностей;

досягнення згоди правлячих і опозиційних сил.
Ще одним важливим напрямом сучасної політології є концепція
глобалізації. Ця проблема постала в центрі уваги вчених (найбільшою

мірою Т. Персонса, У. Робінсонса, А. Печеї) наприкінці XX ст.
Глобалізація є якісно новою стадією розвитку світогосподарських
зв’язків і означає «постінтернаціоналізацію» суспільного життя. Часто

вона західні дослідники ототожнюють її з «глобальним капіталізмом».
Глобалізація – це всезагальна уніфікація. Вона все більше і більше
розмиває національні кордони, робить неможливим для індивідуальних
націй незалежні економіки, форми правління, соціальні структури.

Процес глобалізації сприяє взаємозв’язку і взаємозалежності усіх країн,
«спресовує» світ у єдине ціле, формує так звану «світову культуру»,
забезпечує поширення в усьому світі демократичних цінностей.

Отже, в цій лекції ми розглянули еволюцію світової політичної
думки від найдавніших часів до сьогодення.

Контрольні запитання та завдання

1. Що нового в учення про політичну владу й державу вніс
Аристотель?
2. Хто з мислителів епохи середньовіччя висловлював
демократичні політичні ідеї? Назвіть ці ідеї.

3. Зіставте погляди на людину та її політичну діяльність
Н. Макіавеллі та І. Канта.
4. Сформулюйте основні ознаки схожості й відмінності у

політичних ідеях представників різних національних шкіл політичної
думки нового часу.

49